19 мая, воскресенье
С картинками
Текстовый вид
ru
Украинский
Русский
Поліна Райко почала малювати, коли чоловік помер
Поліна Райко почала малювати, коли чоловік помер

Поліна Райко почала малювати, коли чоловік помер

Роботи 22 українських художників показують у київському "Пінчук.

Тут відкрилася виставка "Свій простір".

Досліджує роль жінки в історії вітчизняного мистецтва, яке місце зай­має в українському суспільстві.У першому залі відтворили розпис кімнат Поліни Райко.— Художниця народилася і прожила життя в містечку Цюрупинськ, зараз Олешки на Херсонщині, — розповідає 34-річна Тетяна Жмурко з Національного художнього музею.— Мала звичайне життя, працювала в колгоспі.

Творити почала наприкінці 1990-х, бо залишилася на самоті.

Чоловік помер, донька загинула, а син потрапив у в'язницю.

Поліна Райко повністю розписала свою оселю всередині.

Створила образи з реального й уявного життя.

Тут є вона та її три сестри, вона з чоловіком, дивні звірі-обереги — леопарди, сови.

Поліну сприймали чи не як божевільну.

Бо ніхто не розумів, що вона робила.

Райко не мала амбіцій стати знаною художницею.

Реалізувалася у творчості.В залі поряд є картини Катерини Білокур і Марії Примаченко.

Вони теж писали типові для жінки образи — квіти, тварини.

Не мали можливості стати професійними живописцями.

Про моральне насилля над жінками розповідає 6-хвилинне відео "44".— У кадрі мене питають: чи є у вас діти? Відповідаю "ні" 44 рази з різними інтонаціями, — говорить авторка ролика Алевтина Кахідзе, 45 років.

— 44 — цифра символічна.

В клініках репродуктивної медицини в Україні цей вік вважають рубежем для вагітності.

Наприклад, коли жінка каже: "У мене три собаки".

А їй одразу — а діти у вас є? Чоловіка про це не питають.

У жінки не цікавляться, чи взагалі хоче дітей.

Називаю це репродуктивним насиллям.

Термін почула, коли навчалася за кордоном.

Проект "Секонд хенд" представила Жанна Кадирова, 37 років:— Я зробила з плитки об'єкти у формі одягу.

Піджаки, спідниці, шорти.

Ідея в тому, що цей кахель знятий зі стін будівель, що змінили своє первісне призначення.

І пам'ять про них зберігає плитка.

На місці Дарницького шовкового комбінату діє базар "Даринок".

Кінокопіювальну фабрику біля кіностудії Довженка нещодавно знесли.

Є ще одяг із плитки автостанції Поліське в Чорнобильській зоні.

Звідти відселили всіх жителів.

Поряд показую відео про історію цих будівель.

Виставка "Свій про­стір" у сто­личному "Пінчук.

Центрі" триватиме до 6 січня.

Источник материала
Поделиться сюжетом