/https%3A%2F%2Fimg.depo.ua%2F195x130%2FDec2018%2F464274.jpg)
"Русcкій мір" в Словаччині та його "проповідники"
Тим не менш, російський вплив в Словацькій Республіці є, і він набагато глибший, ніж може здаватися.
СлоВАТНІ політики.
Після того, як через корупційний скандал пішов у відставку прем'єр Роберт Фіцо, головним союзником Росії в словацькій владі став спікер парламенту – Національної ради Словаччини - Андрей Данко, лідер правої Словацької національної партії, яка відрізняється євроскептицизмом та ксенофобським ставленням до циган, мігрантів з ісламських країн, угорців.
Але цікава річ – СНП входить у правлячу коаліцію разом з партією угорської меншини "Міст – Хід".
Що об'єднує мадярофобів з СНП і партію захисту етнічних угорців? Очевидно, зовнішній фактор, що перебуває в Москві.
Данко свого часу фігурував у скандалі, коли разом з батьком викупили фірму "Lesostav Revúca", заплативши, при номінальній її вартості 43 млн крон, лише 10,2 млн.
Через 3 роки фірма збанкрутувала.
Також Данко мав звинувачення в академічній недоброчесності .
Він покривав депутатів, що їздили до Криму влітку 2018 року, хоча офіційно він не висловлював підтримку порушникам, але заявляв, що "не може депутатам забороняти їздити до Криму, а посол України не має права тим паче це робити".
Саме на сторінці Данко російський дипломат Ковальков назвав українського посла "деб…лом".
Очевидно, спікер тут діяв цілком гібридно – він, схоже, навмисно не видалив коментар росіянина, щоб цей меседж встиг потрапити в ЗМІ.
І не Ковалькова він збирався підставляти – він дозволив перетворити свій акаунт на публічний майданчик, з якого представник РФ свідомо ображав українську сторону.
Данко неодноразово мав зустрічі з російською візаві - Валентиною Матвієнко, керівником Ради Федерації РФ, під час яких практично прямим текстом підтримував лобіювання російської культури у себе в країні.
Окрім Фіцо і Данко є цілий ряд менш високопоставлених, але помітних словацьких політиків, які поширюють російську пропаганду та виступають з антиукраїнських позицій.
Це такі діячі як:.
Марчек – "голова делегації" до анексованого Криму влітку 2018 року.
Вважає Крим частиною Росії й виступає за економічне співробітництво країни з півостровом, виступає за зняття санкцій з РФ.
Блага – депутат парламенту, неприкритий лобіст інтересів Росії, провину у війні в Україні звалює на нашу державу.
Фаркаш – бізнесмен, який лобіював відкриття "представництва Новоросії" в Братиславі.
Надавав допомогу терористичним організаціям "ДНР" і "ЛНР".
Хелемендик - випускник Московського державного університету, колишній депутат парламенту від тієї ж Словацької національної партії та член ПАРЄ у 2006–2010 рр.
Володіє мережею російських книгарень та продуктових магазинів, один з найвпливовіших представників власне російської діаспори в Братиславі, пов'язаний із Російським культурним центром в столиці країни, що є одним з ключових інструментів поширення російської пропаганди.
Котлеба – ще один словацький ультраправий політик, голова партії "Котлеба – Народна партія наша Словаччина".
Ця партія представлена в парламенті, генерує проросійські ідеї, а також ксенофобію і євроскептицизм.
Лідер партії не приховує свою позитивну позицію щодо Путіна, а на анти циганських настроях партія навіть набрала аж 8% на виборах.
Як і Хелемендик, вважає Україну державою, що "не відбулася", а Революцію гідності вважає "переворотом".
Штефан Харабін – голова Верховного суду Словаччини, екс-міністр юстиції, кандидат в президенти країни.
Ще один євроскептик, що прихильно ставиться до РФ.
Має дружні зв'язки з таким собі Петером Шврчеком, лідером воєнізованої організації "Словацькі новобранці", який пишається співпрацею з російськими про путінськими мілітаризованими угрупованнями і навіть їздить до РФ на вишколи.
До речі, така собі ремарка: саме за часів дії нинішньої парламентської – відносно лояльної до РФ – коаліції на території Словаччини було відкрито філіал путінського байкарського клубу "Нічні вовки".
Гуманітарний фронт.
Культурна, мовна та релігійна сфери в Словаччині помітно вражені бацилою "русского міра".
Так, Митрополит Православної церкви Чеських земель і Словаччини Ростислав діє єдиним фронтом з Москвою в плані блокуванню Томосу для України: він виступив проти Патріарха Варфоломія, якого порівняв із Папою Римського, звинувативши його в тому, що він ніби то "узурпував владу" в православному світі, також Ростилав відкрито підтримав Митрополита Онуфрія (УПЦ МП).
Власні джерела в церковних колах Словаччини стверджують, що Ростислав давно не висвячує нових священників, бо боїться конкуренції.
В плані впливу РФ на культурне та освітнє життя країни все також досить тривожно.
Так, російські ансамблі регулярно гастролюють Словаччиною, в тому числі - й новий склад сумнозвісного хору Алєксандрова (відомий своїм "хітом" "Вєжлівиє люді", присвяченого анексії Криму; попередній склад розбився під час прямування в Сирію 2 роки тому).
Російська мова штучно популяризується в місцевих ВНЗ і школах, де її можна обирати для вивчення як другу іноземну.
В Прешовському університеті (Прешов або Пряшів – адміністративний центр прикордонного з Україною Прешовського краю) діє ціла кафедра російської мови.
В цей же час по школах та університетах проходять спонсоровані РФ "пушкінські олімпіади", переможців яких возять на екскурсії до Росії, зокрема, до Петербурга.
Важлива обставина: ці олімпіади спрямовані не так на громадян Росії чи осіб російського походження, як на місцевих українців з метою їх зросійщення, формування позитивного ставлення до РФ й відтак перетягування на бік "руского міра".
Додамо, що російську мову в Словаччині пропагують в основному в регіонах, які населяє українське етнічне населення.
Зокрема, мова про той же Прешовський край, де проживає багато етнічних українців, частина з яких називає себе русинами.
Українська позиція.
На жаль, контр-дій України в цьому напрямку ми не спостерігаємо, попри те, що небезпека перетворення наших громадян на частину "руского міра" є цілком реальною.
Так, в Прешовському та Кошицькому технічному університетах станом на 2018 р.
навчається понад 2 тис.
українських студентів.
Але навряд в українських диппредставництвах у Словаччині хтось особливо буде змагатися за серця і душі наших громадян.
Після закриття Генконсульства України в 2016 р.
підтримка українців впала катастрофічно.
Місцеві ніби то українські громади, наприклад, Громада українців-русинів, яку очолює Петер Сокол, радше займається грантоїдством в рамках локальних малоефективних проектів.
Тим паче, нема гарантії, що Росія ще не "взяла в оборот" ці українські громади.
В цьому аспекті виникає ряд питань до постаті посла України в Словаччині.
Посол Юрій Мушка - уродженець Берегова, має угорське коріння, тричі був послом в Угорщині, останній раз – в 2010-2014 рр.
за часів Януковича.
У 2016 р.
посаду посла в Словаччині.
Словацької мови не знає, натомість знає угорську, авторитетом серед словацьких українців не користується, серед словаків також (з угорцями у словаків традиційно натягнуті стосунки).
Посольство за часів Мушки досить пасивно реагувало на грубі порушення словацькими депутатами правил перетину кордону з анексованих Кримом.
Хтось вважає штучно надуманим обговорення фігури посла.
Але для словацького суспільства угорський фактор є відчутним.
Стосунки між словаками й угорцями давно є натягнутими.
Південь країни заселений переважно етнічними угорцями, як у нас деякі райони Закарпаття.
Словаки жити там не хочуть, продають майно і виїжджають.
Побутові конфлікти не є чимось незвичним, і та ж Словацька національна партія будувала собі рейтинг саме на антиугорській риториці.
При цьому ставлення словаків до українців, щоправда, частина словаків сприймає нас саме як українську націю, а частина вважають українців частиною "русского міра" (таких в Україні іноді називають зневажливим терміном "словатники").
Коментар.
Російський вплив на Словаччину пов'язаний із необхідністю ізолювати Україну із Заходу та створити проблеми для реверсного транзиту газу з Європи, в процесі якого Словаччина є одним з ключових транзитерів.
В світлі дуже напружених україно-угорських стосунків, бажані були б консультації принаймні на громадському рівні задля спільної координації зусиль в діалозі з Будапештом.
Важливими також можуть бути кадрові кроки – заміна Посла України в Словаччини на більш відповідну фігуру, а також відновлення діяльності принаймні Генерального Консульства в Прешові.
Підготовано Антипутінським інформаційний фронтом та Центром зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім.
Олександра Никонорова.

