2 фільми представлять Україну на 72-му Каннському міжнародному кінофестивалі.
Пройде 14-25 травня в місті Канни, Франція.
Стрічка "Додому" режисера Нарімана Алієва ввійшла до програми "Особливий погляд", а картину "Анна" ізраїльського постановника Декеля Беренсона відібрано до програми короткометражних фільмів.
ua поспілкувалася з головою Держкіно Пилипом Іллєнком на прес-конференції, присвяченій участі України в Каннах.
Які ваші очікування від конкурсу, від нагородного аспекту Каннського кінофестивалю? Чи він визначальний?— Ні, я вважаю, що він не визначальний.
Нагороди на фестивалях — і це стосується не тільки Канн — це завжди дуже суб'єктивна оцінка.
Це ж не спорт, де є об'єктивні показники: хто краще тренувався, той швидше пробіг.
Це завжди питання смаку конкретних членів журі.У таких престижних фестивалях, як Каннський, важлива сама участь.
Важливо те, що це побачить аудиторія - критики, інші кінематографісти.
Фільм потрапить у фокус.
Це відкриває подальший шлях для дистрибуції в усьому світі.
Каннські стрічки купують вже тільки тому, що вони були в Каннах.
А для самих кінематографістів участь у цьому фестивалі — це все одно що для футболіста вийти на поле у фінальному матчі Чемпіонату світу з футболу.
Просто зіграти.
Навіть якщо твоя команда програла — це значить, що вона друга в світі.
Звичайно, коли є й нагорода, це завжди ще більш круто.
Але її відсутність не означає поразки — як це часто заведено в Україні сприймати.
Фільми "Додому" і "Анна", які цього року представляють Україну в Каннах — що вони мають сказати європейському глядачу?— Я ще не дивився фільм "Анна", не мав можливості.
А стрічку "Додому" вже бачив, ще на етапі фінального монтажу.
Вона тоді не була остаточно завершена, але вже можна було скласти враження.
Канни завжди обирають не просто фільми, які є певним художнім висловлюванням.
Вони намагаються враховувати актуальність, зокрема соціально-політичну.
Очевидно, що в роботі Нарімана Алієва вона є.
Це фільм кримськотатарською мовою про особисту драму, яка трапляється внаслідок анексії Криму та війни на Донбасі.
Головні герої безпосередньо пов'язані з наслідками цих подій.
У картині показано всю глибину драматизму і трагічності ситуації та людей, які потрапили в ці обставини.
Стали, з одного боку, заручниками, а з іншого — є проактивними, намагаються діяти.
Але "Додому" не виключно про це.
Також це історія стосунків сина і батька.
Історія дорослішання молодої людини, яка перетворюється з юнака в чоловіка.
Пізнає себе.
Втрачає та знову знаходить орієнтири, пов'язані з пошуком і вибором між сучасним модерновим світом і традиційними цінностями.
Чи вони обов'язково мають бути протиставлені, чи все-таки можливе їхнє органічне поєднання? Стрічка зачіпає за живе, бо всі ці процеси відбувалися так чи інакше в житті кожної людини.
Наріман, будучи молодою людиною, зміг дуже глибоко розкрити всі ці складні теми.
А це часто не вдається навіть людям, які мають значно більший життєвий досвід."Додому" - це не дидактична історія.
Анексія Криму та війна на Донбасі — органічні частини сюжету.
Це кіно про взаємини, вибір подальшого життя, про майбутнє.Чи відомо щось про прокат в Україні?— За словами продюсера Володимира Яценка, вони планують подавати фільм на розгляд Оскарівського комітету.
Це означає, що принаймні технічний прокат має відбутися до кінця вересня (Згідно з умовами премії "Оскар", стрічка повинна бути в прокаті в країні, від якої подається заявка, не менше ніж 7 днів поспіль хоча б в одному кінотеатрі.
- Gazeta.
Очевидно, що прем'єра буде десь найближчим часом.
Можливо, на Одеському кінофестивалі.
Можливо, на початку осені.Щоб українські глядачі подивилися "Додому" — не менш важливо, ніж європейські? Одна справа — світу показуємо, а інша — самим собі.— Ми чітко маємо розділяти, що є кіно мейнстрімне, розраховане на широку глядацьку аудиторію й касу.
Як наприклад, "Скажене весілля" чи "Я, ти, він, вона".
А є фільми, розраховані на фестивальний успіх.
І в сьогоднішніх реаліях поєднати це в Україні, мені здається, поки що неможливо."Додому", думаю, матиме касові показники, близькі до тих, що продемонстрував "Донбас" Сергія Лозниці.
Як для артхаусного фільму "Донбас" зібрав доволі велику касу — більш ніж 3 млн грн.
Це дуже хороший показник для фестивального кіно в українському прокаті.
Думаю, що фільм Нарімана очікує десь така сама кон'юнктура ринку.
Це просто реалії.
Отака є кількість людей, які готові дивитися серйозне, складне кіно.
Програма українських заходів у межах Каннського кінофестивалю має такий вигляд:16 травня – український прийом, що пройде за підтримки Посольства України у Франції;17 травня – бізнес-ланч Meet Ukrainian Producers, який проводиться четвертий рік поспіль Фондом Ігоря Янковського спільно з Держкіно;22 травня – світова прем'єра фільму "Додому";23 травня – світова прем'єра фільму "Анна".