Рудик Сергій Ярославович: досьє на скандального екс-свободівця, який зробив блискучу кар’єру державного чиновника

Рудик Сергій Ярославович – скандально відомий екс-голова Держкомзему та Державного комітету у справах національностей та міграції балотується до Верховної Ради як самовисуванець.

Народився 11 жовтня 1970 року в Чернівцях.

Освіта У 1992 році закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича.

У 1992-1995 роках навчався в аспірантурі Чернівецького університету.

У 2001 році закінчив Українську академію державного управління при Президентові України, отримав диплом магістра державного управління.

Одружений на Маріанні Рудик, сім’я виховує трьох дітей – синів Максима 1999 р.

н., Івана 2006 р н., і доньку Євгенію 2012 р н.

Кар’єра Почав працювати в 1992 році після закінчення університету вихователем Вижницької школи-інтернату в Чернівецькій області.

У листопаді того ж року вступає до аспірантури Чернівецького університету.

У 1993-1994 роках працював кореспондентом всеукраїнського друкованого видання «Час».

У 1995 році почав викладати в Чернівецькому механіко-технологічному технікумі, де пропрацював до червня 1996 року.

Після цієї роботи перейшов в управління у справах депортованих Міністерства у справах національностей та міграції начальником відділу організаційного забезпечення повернення депортованих.

У 1996-1999 роках був начальником управління у справах депортованих в Державному комітеті у справах національностей та міграції.

Паралельно керував Чернівецької обласної асоціацією молодих українських політологів і політиків, пізніше був головою Ради молодіжних організацій Чернівецької області.

Після закінчення академії державного управління при Президентові України в 2001 році був головою наглядової ради ГО «Фонд регіональних ініціатив», президентом Асоціації держслужбовців (2005), координатором Коаліції громадських організацій України «Свобода вибору», членом ради Всеукраїнського громадського моніторингового комітету (2001-2003) , працював в інших громадських організаціях.

У 2003-2005 роках працював шеф-редактором юридичної газети «Громадський захисник».

У 2006-2008 роках був депутатом Київради, де очолював постійну комісію з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв’язків.

У 2007 році очолив політичну раду Київської міської організації «Пора», в якій займав також посаду заступника голови Ради з питань етнонаціональної політики.

У 2005-2007 роках очолював державний комітет України у справах національностей та міграції.

З 2007 по 2010 рік був заступником голови Київської міської державної адміністрації.

Поєднував з обов’язками радника Голови Тернопільської обласної ради.

У 2013 році захистив докторську дисертацію «Механізми державного управління зовнішньою міграцією в інтересах суспільного розвитку: формування та доцільність впровадження», з 2011 року був докторантом Національної академії управління при Президентові України.

У 2014 році короткий час до обрання в народні депутати був Головою Державного агентства земельних ресурсів, обраний на цю посаду за квотою «Свободи».

На дострокових виборах до парламенту в 2014 році пройшов по одномандатному виборчому округу в Черкасах.

У Верховній Раді VIII скликання керував секретаріатом депутатської фракції «Свобода».

У 2015 році вийшов з фракції «Свобода» і примкнув до фракції Блоку Петра Порошенка.

Нагороджений орденами «За заслуги» II і III ступеня.

Після виходу з партії і фракції в парламенті «Свобода» ця політична сила виступила із закликом не асоціювати Рудика з нею і засудила за погоджувальну позицію і входження в партію влади.

З 2018 включений до списку санкцій російського уряду.

Компромат і скандали.

Курйозний і безпрецедентний скандал трапився з Сергієм Рудиком в 2014 році.

Будучи виконуючим обов’язки глави Держкомзему, Рудик їхав в Дніпро представити нового обласного керівника цієї організації, проти якого виступали місцеві влади і по дорозі з ним трапився інцидент з місцевими активістами.

«У серпні 2014 року Рудик був викрадений в Дніпропетровській області.

Як пояснив заступник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Борис Філатов, Рудика не викрадав, а відправили в зону АТО звичайним рядовим бійцем.

Однак пізніше спікер «Свободи» Олександр Аронець повідомив, що в зону АТО Рудика ніхто не відправляв, а його утримували в підвалі облдержадміністрації.

В результаті, Рудик був звільнений і відправився до Києва».

За інформацією видання «Обозреватель», за можливість призначити свого обласного главу Держкомзему Рудик вимагав від Корбана хабар в 2 мільйони доларів.

«Рудик викотив Корбану цінник в 2 млн.

доларів за призначення свого голови регіонального управління.

А тут – війна, кров, поранені .

У 2014-му всі кадрові призначення в Дніпрі проводилися через Штаб національного захисту, і раптом риговскій сценарій.

Так воно і закрутилося … “.

Чи так це було, намагався з’ясувати суд проти Корбана, якого звинувачували у викраденні держчиновника.

Рудику часто ставлять в провину його діяльність на посаді Голови Державного комітету України у справах національностей та міграції, під час якої він часто невмотивовано відмовляв в політичному притулку біженцям.

«Сергій Рудик є одним з найбільш скандальних представників «Свободи»: неодноразово займався політичним туризмом, був членом «молодої команди» Леоніда Черновецького, за час керівництва Держкомітету з питань національності і міграції звинувачувався в організації екстрадиції до Узбекистану 11 опозиціонерів, велика частина яких була розстріляна».

Політичні опоненти акцентують увагу на тому, що Сергій Ярославович був членом “молодої команди” Черновецького, з урахуванням всіх тих гучних земельних, корупційних скандалів, даний рядок в біографії політика скоріше недолік, ніж достоїнство.

Згідно щорічної декларації, за 2018 рік Сергій Рудик отримав 447 576 гривень в якості заробітної плати народного депутата, 422880 гривень компенсації витрат, пов’язаних з виконанням депутатської діяльності.

Дружина нардепа заробила майже 5 млн гривень від підприємницької діяльності.

Сім’я задекларувала готівкою 140 тисяч євро, 175 тисяч доларів, 200 тисяч гривень.

Нардеп задекларував земельну ділянку в Корсунь-Шевченківському площею 612 квадратних метрів, житловий будинок там же площею 55 квадратів,.

Його дружина, Рудик Маріанна Володимирівна задекларувала земельну ділянку в селі Гореничі 1200 квадратних метрів, житловий будинок 271 квадратний метр там же, домашніх тварин.

У сім’ї три автомобілі – Mitsubishi Pagero 1985 року випуску, BMW 520i 2012 р.

і Toyota Land Cruiser 2016 року випуску.

Цікавий об’єкт значиться в декларації – земельну снаряд УПМ-1 КАС-0499К 1968 р.

Сергій Рудик в декларації значиться членом ряду громадських організацій, в тому числі благодійного фонду свого імені.

Сторінка Сергія Рудика у Фейсбуці.

Офіційний сайт Сергія Рудика.