"Люди, які постраждали через дизайнерку Лідію Яніцьку, відгукніться.

Щоб пошити весільну сукню, вона взяла у мене 600 доларів завдатку.

Тепер немає ні грошей, ні плаття", — пише художниця 39-річна Марія ДІЛАЙ у "Фейсбуку".

2015-го замовила сукню в тернопільської дизайнерки Лідії ЯНІЦЬКОЇ, 47 років.

Вона взяла завдаток, але роботу не виконала.Марія Ділай родом із Тернополя.

Чотири роки живе в іспанському місті Малага.

Там вийшла заміж за місцевого 50-річного Хесуса Альказара.— За тиждень до мого від'їзду в Іспанію Лідія Яніцька запросила мене до ресторану, — розповідає Марія Ділай.

Спілкуємося через відеозв'язок у "Фейсбуку".

— Розрахуватися не дала.

Оплатила все сама.

Зробила це для того, щоб я почувалася винною і не могла їй відмовити.

Плакалася на життя.

Казала, що бізнес не приносить прибутку, а оренда офісу обходиться дорого.

Я позичила їй 400 доларів.

Взяла й одразу заховала їх у сумку.Після того спілкувалися з нею телефоном.

Сказала, можливо, в мене буде весілля.

Ліда запропонувала пошити сукню за 1,2 тисячі доларів.

Обіцяла й на розпис приїхати.

Потім сказала: "Тих грошей, що ти позичила, буде замало, щоб розпочати роботу.

Треба ще 200 доларів".

У день від'їзду зайшла до неї зі своєю подругою.

Віддала решту грошей.

Мірок Ліда не знімала, зразки тканин не показувала.

Домовилися, що я приїду ще раз.

Тоді оберемо тканину і фасон.Після того побувати в Україні в мене не вийшло.

Ліда могла б вислати мені фотографії тканин, зразки ескізів, та вона нічого не зробила.

Потім написала, що приїде в Іспанію, щоб пошити плаття.

Сказала, на відстані це зробити неможливо.

Але не прилетіла.В Іспанії Марія Ділай із Хесусом Альказаром вирішила не влаштовувати пишного весілля.

Після розпису поїхали святкувати до ресторану.— Одразу після цього написала Ліді: "Гучного святкування не буде.

Весільної сукні шити не треба", — говорить Марія Ділай.

— Вона поставилася з розумінням.

Написала, що поверне гроші.

Обіцяла ще кілька років, доки не заблокувала мене у "Фейсбуку".

Тепер розказує, що сукню почала шити, але не завершила, бо я не приїжджала на примірки.

Гроші повертати не збирається.Марія планує подавати позов до суду.— Можу зробити це в Іспанії, судитимуся за законами цієї країни, — каже Ділай.

— Не хочу мати речей із Лідиних рук.

Вона для мене вмерла, як людина і дизайнер.Із Лідією Яніцькою спілкуємося в її авторському ательє у Тернополі.

У приміщенні висить біле недошите плаття.

Рукава розшиті камінням Сваровські.— Марія зробила замовлення і я почала роботу, — говорить Яніцька.

— Один раз вона приїздила на примірку.

На ній були присутні ще двоє людей — моя знайома Надія і кравчиня Марійка.

Вони можуть це підтвердити.

Після того Марія зникла.

Вже пізніше дізналася, що весілля вирішила не влаштовувати.

Від неї ніякої інформації не було.

А цього року вона почала вимагати, щоб я повернула їй гроші.

Не збираюся, бо половина роботи вже виконана.

Нехай ще раз приїжджає на примірку і я завершу плаття.

Продати комусь іншому цю сукню не можу, бо Марія має 50-й розмір.

Він не кожній жінці підійде.