Нестерпна буденність корупції

main image main image

Нестерпна буденність корупції

2010 року у двох фермерів на Рівненщині вкрали трактори.

Міліція швидко знайшла і вкрадену техніку, і крадіїв… А далі почалося найцікавіше.

Настільки цікаве, що «Слідство.інфо», агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» та міжнародний проєкт розслідувань корупції та організованої злочинності OCCRP зняли про це документальний фільм «Два трактори за межами Рівного».

Знімали й монтували його цілий рік разом із американським режисером Меттом Сарнекі.

Фільм показали в межах спецвипуску програми «Тема дня» на «UA: Першому» 6 серпня.

І він вражає.

Передусім буденністю корупції, яка стала невід’ємною частиною українського життя.

Фільм справляє моторошне враження через контраст між мирним фоном і драматичною колізією.

На тлі пасторальних пейзажів, доглянутих ланів і господарств розгортається абсурдна драма.

Це історія банальної крадіжки, яку практично відразу розкрили, але розслідують уже десять років.

Навесні 2010 року фермер Юрій Царук купив трактор.

За два тижні його вкрали — власник навіть не встиг зареєструвати техніку.

А за кілька місяців такий самий трактор зник із подвір’я фермера Анатолія Наумця.

Дві справи місцеві міліціонери об’єднали в одну й розпочали пошуки.

Невдовзі трактори знайшли в гаражі в кількох десятках кілометрів від місця крадіжки, а обох крадіїв ідентифікували за допомогою геолокації телефонів.

Зараз ці знахідки вже не можуть бути доказами в суді.

Визначивши крадіїв, слідчі Дубенського райвідділу міліції почали просити в потерпілих грошей на «витрати».

Пенсіонер Царук спершу дав слідчим тисячу гривень «на бензин», а за півроку після відкриття справи на прохання начальника відділу карного розшуку обласного управління МВС позичили йому десять тисяч — «на жалюзі» (нагадує шкільні побори «на штори»).

Це були останні гроші на пенсійній картці Царука.

Жалюзі, до речі, так і не встановили.

Царук і Наумець — дрібні фермери.

Гроші на трактори вони мусили збирати й позичати — Юрій Царук, наприклад, купив трактор за 18 тисяч доларів, вісім із яких позичив.

Вони не можуть дозволити собі купити ще один трактор і забути про цю історію.

Тому вже десять років надсилають численні звернення до правоохоронців, вимагаючи розслідувати справу.

За словами керівниці «Слідства.інфо» Анни Бабінець, журналісти стали для них останньою інстанцією в пошуках справедливості.

«Ми ж хочемо, щоб кримінал розслідували правоохоронці, а ми виконували свою журналістську роботу», — сказала Анна, розповідаючи про кіно ведучій «Теми дня» Дарії Гірній.

Півгодинний фільм починається неквапливо.

Він тече, як сільське життя у глибинці.

Та наприкінці знаходиться місце навіть для екшену.

Журналісти разом із героєм Юрієм Царуком навідують підозрюваного, за чиєю адресою міліція десять років тому знайшла вкрадене.

Постукавшись у двері, Царук запитує, де його трактор — а потім знімальна група мусить утікати від обох підозрюваних, які накидаються на гостей із кулаками й матюками.

До речі, творці фільму старанно приховують обличчя підозрюваних, шануючи презумпцію невинуватості.

Зважаючи на поведінку підозрюваних, фермери припускають: справу про крадіжку тракторів спустили на гальмах, бо крадії заплатили слідчим більше, ніж потерпілі.

Абсурдність усього, що відбувається в цьому фільмі, вражає — але ще дужче вражає те, що ні потерпілі, ні слідчі (як колишні, так і нинішні, яким доручили цю справу вже після перейменування міліції на поліцію), не кажучи вже про підозрюваних, абсурдності не відчувають.

Фермери встигли хіба що не породичатися з міліціонерами, які «розслідували» їхню справу: спілкуються з ними досить невимушено, а побори сприймають як щось нормальне.

Один із них, колишній начальник карного розшуку Рівненської області Олександр Білоус, навіть погодився зустрітись із Царуком у кафе в обласному центрі.

Він, звісно, не сподівався, що зустріч зніматимуть журналісти.

Тому зірвав очну ставку, звинувативши Царука в невдячності у відповідь на запитання, коли Білоус поверне «позичені на жалюзі» десять тисяч.

Білоус палко переконує, що щиро хотів допомогти потерпілому, але саме тоді в міліції з’явилися кадри, які почали руйнувати правоохоронні органи.

Через незгоду з «політикою партії» він і звільнився, а вже наступники розвалили справу про трактори.

Ідіотизм ситуації подвійний.

З одного боку, фермери були готові заплатити — та й зараз заплатили б, якби трактори повернули, — слідчим «згори» за роботу, яку вже оплатили своїми податками.

З іншого боку, правоохоронці цілковито впевнені у своєму праві вимагати гроші від усіх учасників процесу — потерпілих чи злочинців.

І при цьому не виконувати свою роботу.

Саме для того, щоби показати цей ідіотизм, українським розслідувачам варто було звернутися до іноземця.

Американець Метт Сарнекі спромігся подивитися на українську корупцію свіжим поглядом і показати її абсурдність глядачам.

Сьомого серпня на презентації фільму-розслідування «Слідства.інфо» керівник Національної поліції Сергій Князєв перепросив фермерів, у яких украли трактори.

Й запевнив, що здирників серед правоохоронців зараз поменшало, бо суспільство вимагає від поліції кардинальних змін.

Втім так і не сказав, коли поставлять — і чи поставлять — його підлеглі крапку в нестерпно довгій справі про викрадення тракторів у Юрія Царука та Анатолія Наумця.

Останній, до речі, після всього пережитого замислився про еміграцію.