Невдала діджиталізація по-київськи. Запуск е-квитка знову перенесли

Олександр Куницький.

15:30, 28 жовтня 2019.

Думка.

Київські чиновники вкотре перенесли повноцінний запуск єдиного електронного квитка.

За словами депутата Київської міської ради Олександра Пабата, для того, щоб використання e-квитка було зручним для всіх без винятку пасажирів, його запуск в повноцінну експлуатацію відбудеться з 1 жовтня у 2020 році, а не з першого листопада 2019 року, як планувалося.

Завдяки е-квитку місто може не лише отримати прозоре джерело доходів від транспортних послуг, але і відстежувати кількість проданих проїзних документів та завантаженість окремого маршруту.

Таким чином, е-квиток ще рік буде працювати в тестовому режимі.

Це означає, що разом з електронною оплатою в столичному комунальному транспорті надалі використовуватимуть жетони і паперові квитки.

Здавалося б, нічого страшного.

Проте, виникає питання: кому вигідне перенесення повноцінного запуску е-квитка? Можливо, тим, хто заробляє на транспортних комунальних підприємствах?.

Адже завдяки е-квитку місто може не лише отримати прозоре джерело доходів від транспортних послуг, але і відстежувати кількість проданих проїзних документів та завантаженість окремого маршруту.

Тут можна згадати одне з розслідувань програми «Гроші», в якому колишній співробітник київського метрополітену розповів, що оборот жетонів контролювати практично неможливо, оскільки факт їх продажу ніяк не фіксується - чеки ніхто не видає.

Ба більше, емісію жетонів відстежити неможливо, тому що на них немає номерів.

Також, за словами колишнього працівника метрополітену, в турнікетах вмонтовані так звані фіксовані блоки - це засіб, який враховує кількість пасажиропотоку.

Досить відключити цей блок, і кількість жетонів, які опустилися в приймач турнікета, визначити ні практично, ні теоретично неможливо….

Небажання або неспроможність київської влади швидко проводити реформи можна відстежувати ретроспективно.

Адже запуск електронного квитка Київ чекав не один рік.

Ще у 2013 році «Київпастранс» закупив 400 валідаторів, які були встановлені лише на тролейбусах окремих маршрутів і фактично виконували роль звичайного компостеру.

Ці валідатори вели облік пасажирів у наземному транспорті і не були об’єднані із системою метрополітену.

На це витратили близько 3 млн гривень, але запуск єдиного квитка відклали.

Потім було ще кілька спроб.

У 2017 році компанія Korea Smart Card Company навіть пропонувала Києву за рік запровадити е-квиток у комунальному транспорті, вклавши у проект 700 млн гривень.

Однак, у КМДА від пропозиції відмовилися.

Лише на початку 2019 року київські чиновники все ж таки спромоглися запустити е-квиток у тестовому режимі.

При цьому пообіцяли, що з 1 листопада його запустять повноцінно.

Переломним моментом мало стати прийняття Верховною Радою закону про електронний квиток в міському транспорті, який набув чинності у травні 2017 року.

Таким чином, з’явилася надія, що обіцянку таки втілять у життя.

Кілька разів оголошувалась дата запуску проекту, але все не складалось.

І ось у грудні 2018 року заступник голови Київської міської держадміністрації Дмитро Давтян повідомив, що в Києві почнуть продавати пластикові електронні картки й квитки з QR-кодом, якими пасажири зможуть скористатися для оплати проїзду в громадському транспорті.

На кінець грудня була запланована презентація електронного квитка, але і її скасували, нібито, через «технічні проблеми».

Лише на початку 2019 року київські чиновники все ж таки спромоглися запустити е-квиток у тестовому режимі.

При цьому пообіцяли, що з 1 листопада його запустять повноцінно.

Але знову щось завадило.

За словами директора департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА Юрія Назарова, зміна дати пов'язана з розв’язанням кількох питань.

Зокрема, з організацією проїзду пільгових категорій пасажирів, зареєстрованих в Києві.

Також залишається відкритим питання виготовлення електронних учнівських квитків.

Все це дуже дивно чути.

Адже Житомиру, який став першим містом в Україні, де запровадили е-квиток, пільговики не завадили повністю перейти на електронну систему оплати.

Наразі за проїзд там можна розрахуватися спеціальною транспортною карткою, банківською карткою та готівкою.

Купити разовий квиток можна у кондуктора або водія.

Проте, на відміну від Києва, квитки реєструються через переносні валідатори.

Тобто, всі операції обліковуються – квиток друкує переносний валідатор.

Аналогічна система оплати діє в Тернополі та Чернігові.

Ба більше, в Тернополі е-квитком можна розрахуватися навіть в приватному транспорті - маршрутках.

У Києві ж і водії комунального транспорту часто не дають квиток.

Неодноразово свідком таких ситуацій був я сам.

Сценарій такий: даю водію гроші за проїзд, але талон не отримую.

Лише після наполегливого прохання проїзний документ опиняється у мене.

Така ситуація повторюється з іншими пасажирами, але багато з них не вимагають у водіїв талони.

Є питання до київських чиновників і щодо ціноутворення.

Скажіть, чому картка Kyiv Smart коштує аж 50 гривень, тоді як у Житомирі карта для оплати проїзду коштує 20 гривень? Та й це ще не все.

Житомирянин, який постійно користується громадським транспортом, може суттєво економити в порівнянні з киянином.

Так, у Житомирі купити безлімітний проїзний на 30 днів можна за 140 гривень.

При цьому проїзд коштує 3 гривень в електротранспорті, а в іншому транспорті – комунальних автобусах та приватних маршрутках – 5 гривень.

Скоріше за все, це одне з двох: непрофесіоналізм або корупція.

А може і два в одному.

Тож очевидно, що потрібно змінювати систему роботи управління містом.

Припустимо, що пасажир користується транспортом два рази на день лише в робочі дні.

Якби пасажир їздив без картки і платив по 5 гривень за поїздку, то він би витратив 200 гривень.

Бачимо, що проїзний окупиться.

Те саме у Європі.

Наприклад, у недешевому місті Відні безлімітний місячний проїзний коштує 51 євро, тоді як разовий проїзд коштує 2,6 євро.

Множимо 2,6 євро на 40 поїздок і отримуємо 104 євро.

Бачимо - вигода очевидна.

Звісно, у Києві також є безлімітні проїзні.

Приміром, на два види транспорту - автобус та метро - проїзний коштує 860 гривень.

А от проїзний на чотири види транспорту - автобус, трамвай, тролейбус, метрополітен - обійдеться аж у 1300 гривень.

Простим математичним підрахунком, ціну разової поїздки в Києві - 8 гривень множимо на 40 поїздок і отримуємо 320 гривень.

Тобто, ні 860, ні 1300 гривень і близько не окупиться.

Який сенс таких безлімітних проїзних?.

На ці та багато інших питань важко знайти відповіді.

Скоріше за все, це одне з двох: непрофесіоналізм або корупція.

А може і два в одному.

Тож очевидно, що потрібно змінювати систему роботи управління містом.

Потрібно, щоб на керівні посади приходили ті, хто дійсно прагне покращити Київ, а не набивати свої кишені.

Олександр Куницький.