Угода століття: від чого залежить доля палестинсько-ізраїльського конфлікту
Угода століття: від чого залежить доля палестинсько-ізраїльського конфлікту

Угода століття: від чого залежить доля палестинсько-ізраїльського конфлікту

Угода століття: що вже відомо і чому саме зараз.

Хоча самого тексту ще немає, деякі подробиці вже відомі міжнародній пресі.

Перші розробки почалися ще у 2017 році під проводом радника Трампа Джареда Кушнера, головного перемовника Джейсона Грінблатта та посла в Ізраїлі Девіда Фрідмана.

Прямі перемовини між Ізраїлем та Палестиною провалились ще 2014 року.

Документ складається, за попередніми даними, з 50-ти сторінок.

Там викладені економічні та політичні способи врегулювання конфлікту.

Повністю від ідеї "двох держав" план не відмовляється.

Але палестинська держава, якщо і буде створена, то у форматі, який по факту не буде передбачати якусь державність.

"Якщо детальніше, то уряд Нетаньягу волів би позбутися палестинців взагалі, а якщо це неможливо, то принаймні не допустити виникнення на Західному березі річки Йордан життєздатної палестинської держави", – пояснив у коментарі каналу 24 виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Президент Трамп провів окремі зустрічі з прем’єрміністром Беньяміном Нетаньягу та його головним супротивником на виборах, колишнім очільником штабу Армії Оборони Ізраїлю, Бені Ганцем.

Білий Дім коротко розмовляв з Палестинською Адміністрацією.

Але лідери Палестини – Махмуд Аббас та Мохаммед Штайє, які вже відкинули пропозицію, не були запрошені.

Грінблатт додав, що основний фокус буде на "безпеці Ізраїлю".

Вважається, що документ написаний на його користь.

Справді, за останні три роки, подібних рішень набралося чимало: визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю, переніс посольства з Тель-Авіву, заява, що ізраїльські поселення не порушують міжнародне право, зупинка фондування програми ООН щодо палестинських біженців та прямої допомоги.

Тож не дивно, що з боку Палестини лунають такі коментарі: "ніякого миру у цьому плані не закладено".

Трамп сказав, сидячи у Овальному кабінеті, що "без палестинців, ми не знаємо, чи угода дійсно добра".

Нетаньяху заявив, що план – "історичний шанс закріпити фінальні кордони" країни.

Підтримав її і Ганц.

Щодо економіки, то Джаред Кушнер, виступаючи у Бахрейні, сказав про ідею створити фонд на $50 млрд.

Гроші мають бути направлені на розвиток регіональної та палестинської економіки, а також на туризм і будівництво шосе між Західним Берегом та Сектором Газа.

Втім, на цей саміт багато країн відправили делегації низького рівня, тож невідомо, наскільки вони справді підтримують цю ідею.

Для обох лідерів зараз складні часи: Трамп переживає слухання в Сенаті США щодо імпічменту, а Нетаньягу змушений скликати треті вибори за рік 2 березня через неможливість створити функціонуючий уряд.

До того ж, Нетаньягу теж звинувачують у порушенні закону, а саме у корупції.

І йому вже висунули звинувачення.

Він стане першим діючим головою уряду Ізраїлю, який постане перед судом.

Через це все, публікація мирного плану Трампа кілька разів відкладалася.

Голова уряду Палестинської автономії Штайє так пояснив ситуацію: ".

він має врятувати Трампа від імпічменту, а Нетаньяху – від в’язниці Це їх план самозахисту".

На думку експерта-міжнародника Олександра Мішина у коментарі 24 каналу, оголошення настільки значущої міжнародної ініціативи Трампа з грандіозною назвою "угода століття" в рік виборів скидається на частину передвиборчої кампанії.

При цьому, йому дійсно вигідно продемонструвати успіхи свого зятя Джареда Кушнера у близькосхідному врегулюванні, залучивши до цього впізнаваних у США ізраїльських політиків.

Йому це потрібно для консолідації підтримки з боку ізраїльського лобі на користь своєї політичної платформи і для переобрання президентом США.

В той же час, демонстрація високої уваги Вашингтону до Ізраїлю в переддень позачергових виборів 3 березня 2020 р.

чітко показує: за будь-якого їхнього завершення США і далі будуть усіляко бути на сторожі безпеки Ізраїлю, і в цьому полягає раціональність плану, наголошує Мішин.

Чого можна очікувати: реакція та перспективи.

Складно щось сказати щодо перспектив цієї "угоди століття".

Треба розділяти зовнішній бік реакції арабських країн на ініціативи Трампа та їхні реальні інтереси щодо реалізації.

Справа в тому, що публічна позиція більшості країн арабського світу буде лишатися прихильною до Арабської мирної ініціативи, що була ще 2002 р.

запропонований королем Саудівської Аравії Абдаллою та лишається актуальною.

Це, пояснює Мішин, за своїм змістом один з варіантів моделі "мир в обмін на території".

Але Трамп просуває асиметричний варіант вирішення палестинсько-ізраїльского конфлікту, у якому буде закріплена та політична та силова реальність.

Та, яку ми нині спостерігаємо.

Відповідно, арабські країни офіційно цього прийняти не зможуть.

Варто зазначити, що арабський світ в даний час переживає відсутність внутрішньої єдності, і це відчувається на багатьох рівнях.

Таким країнам, як Саудівська Аравія, ОАЕ, Єгипет та деяким іншим важливіша протидія іранській експансії в регіоні, і вони зацікавленні у концентрації зусиль на цьому напрямку.

Отже в їх інтересах є завершення конфлікту з Ізраїлем щодо палестинських територій, але із збереженням обличчя.

Зі свого боку, ФАТХ та ХАМАС будуть закликати до протестів, вважають у Ізраїлі.

Можливий навіть новий "день люті" та марш до кордону Ізраїлю зі спробами прорватися.

Можливі нові обстріли ракетами, а також ескалація у районі Храмової Гори, Східного Єрусалиму і в Іудеї та Самарії.

На кордоні Гази з Ізраїлем вже впали 70 саморобних гранат.

Загальний настрій у Палестині, за повідомленнями такий: все почнеться після виборів.

Як тільки Нетаньягу або Ганц сформують кабінет, Ізраїль анексує всю Йорданську долину під прикриттям цієї угоди.

Правда, поки що шансів на ізраїльський кабінет у березні не так багато.

Ігор Семиволос визнав: мир в регіон найближчим часом принести нереально, в кращому випадку, конфлікт можна контролювати і не давати йому розгоратися.

Та навіть ця опція здебільшого залишається бажаним станом, з огляду на ізраїльську політику на окупованих територіях та нещирість і приховані наміри кожної із сторін.

"На сьогодні арабо-ізраїльський конфлікт, який був наріжним впродовж другої половини 20 сторіччя, поступово поступається іншим регіональним конфліктам як то сирійському, лівійському, проблемі ІД, тероризму, викликам, які повстали перед монархіями на Близькому сході та шиїто-сунітському протистоянню.

Тобто, я хочу сказати, що реакція безумовно буде і негативна, але її модальність може бути дуже різною", – пояснив у заключному коментарі Ігор Семиволос.

Старі міфи Палестини: чия земля?.

Історія далеко не нова.

З 1994 року кілька гострих проблем лишаються без вирішення: статус Східного Єрусалиму, поселення Ізраїлю на фактично окупованій ними землі, біженці.

Палестинці вимагають від Ізраїлю повернутися на кордони до 1967 року, тобто покинути Східний Єрусалим і Західний Берег ріки Йордан.

Сектор Газа Ізраїль залишив у 2005 році.

Палестинці вважають, що ці території мають стати частиною майбутньої незалежної держави зі столицею у Східному Єрусалимі.

Натомість, план передбачає, що палестинці матимуть контроль лише над деякими районами міста, поселення Ізраїлю збережуться, біженців ніхто повертати не буде.

Але якщо план провалиться, то нічого вже не стримає Ізраїль від односторонньої анексії цієї території.

У відповідь на прийняття цього варіанту, наголошує Ігор Семиволос, палестинцям пропонують журавля в небі – масштабне фінансування, яке чомусь більше схоже на хабар палестинському політичному класу у вигляді корупційної ренти.

Конфлікт можна закінчити або хоча б перевести у ненасильницьку фазу, лише використовуючи "вікно угоди", пояснив Ігор Семиволос.

Раніше, воно називалося "рішенням двох держав".

Воно досі є на порядку денному, але останні рішення Ізраїлю сильно підважують цю ініціативу.

На завершення треба сказати, що Ізраїль – могутня військова держава Близького Сходу, що цілеспрямовано реалізує свої національної інтереси за будь-якої погоди.

Для них це єдиний спосіб виживання, пояснює Мішин.

Отже, якщо у Вашингтоні й надалі будуть дмуть сприятливі ізраїльтян вітри, то вони цим безумовно скористаються у повній мірі.Завершення конфлікту з обох сторін бачиться дуже складним.

Теги по теме
США Новости политики Дональд Трамп Статьи Публикации
Источник материала
Поделиться сюжетом