Про те, чому монетарна політика НБУ є морально застарілою і відірвана від потреб економіки країни, яке значення має політика високої облікової ставки для гривні і чому за помилки центробанку заплатять громадяни України, в інтерв’ю “НАРОДНІЙ ПРАВДІ” розповів Сергій Яременко, колишній заступник голови Національного банку України.
Loading...
Наскільки можна вважати адекватною політику Нацбанку, яку він проводив в 2019 році, особливо щодо облікової ставки?.
– Розумієте, тут питання в тому, що називати адекватним.
Гадаю, на адекватність потрібно дивитися з точки зору загальної моделі економіки і політики Національного банку, його ролі і так далі.
Думаю, що неадекватна сама модель, яка шкодить нашій економіці.
Ми не можемо допускати помилки, які відображаються на економіці всієї країни – це занадто марнотратно.
А в умовах якої моделі діє центробанк України?.
– У нас умовна ліберально-мвефівська модель, де наріжним є інфляційне таргетування – боротись з інфляцією, не звертаючи уваги на економічне зростання.
А як у нас борються?.
– Грошовим “голодом”, зокрема процентною ставкою.
Була колись така ідея, її називали “Вашингтонський консенсус”.
Ідеї “Вашингтонського консенсусу” плачевно відбилися в багатьох країнах, зокрема в Латинський Америці.
Це підходи до ролі монетарної політики і ролі центробанку, які у нас сьогодні є.
Тому висока процентна ставка пояснюється тим, що нам потрібно зменшити доступ до грошей, відповідно, уповільнити інфляцію.
Під час руху до цієї цілі відбуваються більш катастрофічні зміни в реальній економіці і економічному зростанні, але це наш центробанк ніяк не хвилює.
Це ж проблема уряду.
А як це може бути турботою уряду, коли важелі в руках НБУ – це вже ніхто не пояснює.
Ось така от ситуація.
Але тут є протиріччя, бо ФРС в США чи ЄЦБ в ЄС не проводять політику “грошового голоду”, навпаки, низькі ставки, а часом говорять вже і про від’ємні ставки.
– А нам говорять: ні, то ж США, на ті економіки не дивіться, там інші правила.
Ви перехідна економіка, ви схильні до ризику, тому вам така політики не підходить.
Боріться тільки з інфляцією та гіперінфляцію.
Нас опускають до примітиву, на межі з ідіотизмом.
Та сьогодні цей примітив перейшов з неоліберальної міфології в поведінкові рефлекси.
Ми це 20 років виконували, вже ціле покоління на цих штампах виросло, відтак ніхто навіть і не думає, що може щось бути інакше.
Чи правильно я розумію, що вузькі функції центрбанку сьогодні прописані в нашому законодавстві?.
– У нашому законодавстві щодо НБУ, на жаль, все прописано загальними фразами, які можна тлумачити як завгодно.
Тому загальна фраза, що НБУ відповідає «за стабільність національної валюти» означає, що творити можна будь-що.
А які системні функції повинні бути, на ваш погляд, у НБУ?.
– Бодай як в США, де ФРС відповідає за економічне зростання і рівень безробіття.
Ось це вже ті моменти, які не дають можливості керівництву Нацбанку “піти в тінь”, тихо зіскочити від відповідальності за економіку країну.
З іншого боку, це ж український центробанк, навіщо йому про щось “нагадувати”? Він за замовчуванням повинен працювати на інтереси української економіки.
Однак Нацбанк, будучи фактично філією МВФ в Україні, діє так, немов їх не цікавить стан економіки.
Вони живуть в своїх абстрактних показниках.
А ось цей цілий дискурс про незалежність НБУ, туди ж і незалежність від національної економіки входить?.
– Це ключова річ.
З нею були проблеми ще в 1990-х роках.
Тодішня влада говорила: як же так, ми тут намагаємося щось робити, а НБУ має стояти осторонь і курити сигару? Але тоді нашу владу лякали найбільшою страшилкою, яка була дієвою в 1990-х роках: у вас буде гіперінфляція, якщо не буде незалежного НБУ! Тому і зараз це дає можливість НБУ творити все, що їм хочеться чи нічого не робити, коли щось робити потрібно.
Тому можна тільки журитися і критикувати.
Зараз Кабмін жодним чином не може впливати на економічні процеси, окрім бюджету.
Тому наш уряд зведено до ролі бухгалтера, який управляє бюджетними засобами.
Саме тому роль Мінфіну страшно зросла, а роль Мінекономікі впала до нуля.
Зараз навіть можна говорити, що нам Мінекономіки для цієї моделі і не потрібне взагалі як окреме міністерство ….
– Це все від моделі залежить.
Умовно кажучи, є дві працюючі моделі – держкапіталізм і вільний ринок, який «сам себе регулює».
На мій погляд, нам треба рухатись в бік держкапіталізму, але ідеологічно ми досі під впливом ідей “ринок сам себе регулює”.
Куриленко Олександр.