Іриси не переносять підживлення свіжим гноєм

Анатолій Шаповал, 43 роки, із села Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області вирощує понад 500 кущів ірисів.

Має колекційні сорти і новинки.

Їх купує через інтернет в Австралії та США.— Дехто називає ці квіти півниками, а я кажу, що це садові орхідеї.

Від них пахощі стоять, як у парфумерних магазинах, — розповідає.

— Гордістю моєї колекції є сорт Колінз дрімсайкл із величезними рожевими квітами й бузковим рогом та Болд віжн із жовтими пелюстками і червоною облямівкою.

Також вирощує гофрований рожевий Чейзінг рейнбоуз із помаранчевими борідками і Хаклберрі фадж, який на хвилястих пелюстках шоколадного кольору має фіолетовий візерунок.— Ірис Ворлд прем'єр — шедевр, — говорить Шаповал.

— Він білосніжний із ультрамариновою облямівкою.

Даскі челен­джер вважаю одним із найкращих темних ірисів.

Величезна винно-пурпурна квітка має суцвіття із потрійними бутонами.

Тому вони довго цвітуть.

Дивним відкриттям для мене є сорт Джаззет ап.

Має великі білі верхні пелюстки і бузкові нижні.

Улюбленець Інгліш шарм вирізняється кремовими з лимонною прожилкою верхніми пелюстками та абрикосового кольору нижніми.Іриси висаджує у березні.

Високі сорти садить на відстані 40–50 см, ряди робить через пів метра.

При тіснішій посадці квіти доведеться часто проріджувати.— Над кореневищем є світліша за стебло частина, — каже Анатолій.

— Вона має бути в землі.

Але не глибше, ніж на сантиметр.

Інакше іриси загниють і цвітіння не дочекаєтеся.

Якщо після зими її видно, треба підсипати землею на 2 сантиметри.

Коли пересаджуєте квітку, то обов'язково із грудками землі.

Не оголяйте корінь, бо не прийметься.

Саджати треба так, аби листя було з північного боку.

А верхівки дольок — на одну третину над поверхнею ґрунту, корінці — у напрямі додолу та добре розправлені.Радить обирати для посадки сонячну сторону, подалі від дерев і кущів.

Сусіди від 2 м заввишки затінятимуть квіти.

Іриси ростуть на будь-якій землі.

Від неї залежать тільки розміри куща й квіток.— Іриси не переносять підживлення свіжим гноєм, тому при їх вирощуванні слід використовувати зрілий гній або компост.

Якщо їх немає, беріть мінеральні й азотні добрива.

На уже посаджених рослинах обрізують сухі стебла.

Корчі обсапують для розпушення ґрунту.

Перед тим обсипають попелом для підживлення.— Коли відпадає молодий паросток і є неприємний запах — це ознаки гниття коріння, — говорить квітникар.

— Такі кущі викопую й обрізаю гнилу частину до живого місця.

Зріз присипаю розтертою таблеткою стрептоциду.

Кладу кущі на 2 години на сонці, а тоді ­висаджую.