"Нас гнали, мов табун. Митного огляду не було. Температуру не міряли", - український заробітчанин розповів, як вертався додому

29 березня, 2020, 17:07.

.

Заробітчанин з міста Кременець Тернопільської області розповів, як він у зв'язку з початком пандемії Covid-19 терміно вертався додому з Польщі.

Його розповідь з'явилася у групі Типовий Кременець, передає Еспресо.

При цьому чоловік волів не називати свого імені.

Ось ця розповідь.

"Прибув додому в 16:00 вчора.

86.50 злотих за квиток на потяг до Варшави з пересадкою у Вроцлаві.

Там 200 зл приватним перевізникам до кордону (333 км від Варшави до Ягодина).

Віз мене поляк, а україномовні перевізники всі хотіли 300 зл.

На пішому переході Ягодин 8 годин на ногах, пересуваючись на 1-3 метра кожних 10-15 хв.

Половина молодих людей 20+ взагалі не користується масками.

Найцікавіше тепер: нас гнали, мов табун, плечем до плеча.

Митного огляду не було, можна було везти хоч наркоту, хоч чорта лисого.

Температуру ніхто не міряв! Через кордон по 30 злотих з носа за 300 метрів перевезення між польським і українським пунктом.

Один за одним під’їжджають здебільшого вантажні буси (бо так більше люду втиснеш).

На нашому боці люди, гукаючи, групуються по напрямках додому.

Тоді ходять водії-приватники і забирають певну кількість до себе.

Якщо сидячи, то 150 злотих з Ягодина до Кременця, а я ж поїхав вантажним бусом, що розвозив бажаючих маршрутом Ягодин-Любомль-Ковель-Луцьк-Дубно-Кременець-Тернопіль.

Байдуже куди ти їдеш, все по 100 зл.

Виходить, дорогу від кордону я зекономив на дорозі до кордону.

Слава доброму поляку.

Ось такий короткий підсумок подорожі, що почалася 26.03 в 13:30, а закінчилася 27.03 в 16:00.

Вдома брами і хвіртки на замках, ключів при собі не було (мої всі евакуйовані в глухе село).

Переліз через браму, підважив її ломом, зняв з петель і затягнув в двір валізу.

Ламав сокирою двері в хату, відтиснувши скло на веранді.

Сусіди мовчки спостерігали за мною, без натяку на колишню привітність, і в їх погляді читалося "спробуй вийти з подвір’я протягом двох тижнів, то вхопиш лопатою по голові".

Мій товариш накупив мені два пакета харчів, приніс і поставив через огорожу.

Ми перекинулися словом на відстані і я пішов в хату.

Вечоріло… Починався довгий двотижневий карантин….

Доброго здоров’я усім!".