Я була впевнена, що не расистка, або Протести в США були питанням часу
Я була впевнена, що не расистка, або Протести в США були питанням часу

Я була впевнена, що не расистка, або Протести в США були питанням часу

Я відслідковую тему, пов'язану із загибеллю Джорджа Флойда в Міннеаполісі. І розумію, що протестами скористалися різні сили і різні люди.

Що і чому відбувається зараз в США?

"Я була впевнена, що я не расистка.

А потім прочитала книжку моєї улюбленої Джоді Піколт "Малі великі справи" і зависла, якщо чесно. І тепер намагаюсь розібратися в собі. В сприйнятті інакшості інакших. В розумінні того, про що я навіть не замислювалась. У мужності зізнатися собі, що я не краща за інших, а точно так же нафарширована стереотипами і упередженнями.

Цей роман допоміг мені заглянути в себе так глибоко, як жодна книжка раніше.

Якби я могла, я б цей текст включила в обов'язкові для вивчення на журналістському і юридичному факультетах".

Оці рядки вище я написала в пості для фейсбуку 6 вересня 2018 року. І, думаю, що варто прочитати книжку, якщо хочете зрозуміти, що і чому відбувається зараз в Сполучених Штатах.

Ми нашпиговані стереотипами та забули про історію

Я відслідковую тему, пов'язану з загибеллю Джорджа Флойда в Міннеаполісі. І так, розумію, що протестами скористалися різні сили і різні люди.

Але давайте чесно. Багато хто із нас продовжує мислити категоріями: ну, темношкірі теж нормальні люди, я до них добре ставлюсь, я ж не расист/расистка!

Мислимо так, наче ми дозволяємо їм бути в нашому світі. Ну, ми ж нормально ставимося, так? Забуваючи, що наш колір шкіри і наш розріз очей точно не наша заслуга. Забуваючи, що в США темношкірі були завезені рабами, для найтяжчих робіт. Забуваючи, що лише кілька десятиліть тому вони здобули більш-менш писані рівні права. Забуваючи, що вони не "не хочуть асимілювати і бути, як всі", а багато хто із них не мають найменшої можливості. Бо ще недавно темношкірим, наприклад, не продавали нерухомість. Вони не мали змоги передавати у спадок бізнеси і нерухомість. Що середні школи фінансують із податків, які виплачуються працюючими в тому чи іншому районі. Тому чим благополучніший район, тим пристойніша школа і навпаки.

Коли ми говоримо про здобутки будь-якої людини, то варто говорити і про контекст, у якому ця людина чи ці люди знаходились. Тому темношкірий мільярдер – це те ж саме, що єврей в Радянському Союзі. Ти маєш бути у сто разів розумнішим, кмітливішим, обережнішим, енергійнішим і так далі. Ти маєш бути геніальним. Тоді тебе помітять. Почнуть рахуватися. Визнають. Дозволяти бути.

Протести як результат системного расизму

Історія Флойда – про нерівність і несправедливість. Символом руху став "не той". Не янгол з прозорими крильцями і німбом на голові. Іронія долі – а так буває, знаєте? Історія не планує, кому стати символом – наркоману чи відміннику із Ліги Плюща.

В 1992 році я закінчувала факультет журналістики Київського університету. Дипломною роботою була творча робота – я писала етносоціологічний нарис, який називався "Білошкіра країна. Життя темношкірих і ставлення до них в Одесі". Тоді я спілкувалась з величезною кількістю темношкірих людей – від студентів-іноземців і до дітей із змішаних шлюбів. Так от, там трагедія на трагедії. Від осуду і до фізичного знищення. Від пліток і образ до неможливості влаштуватися на роботу. Від зневаги від оточуючих і до розбитого особистого життя. І це в Одесі, яка всю свою новітню історію лицемірно експлуатувала образ толерантного і спокійного міста – мы же одесситы!

Варто зауважити, що тема була тоді практично табуйованою. Темношкірих не помічали. Не вважали, що вони мають якісь проблеми. Термін афроукраїнці з'явився пізніше. Та і досі, коли я бачу, як ролик з темношкірою україномовною людиною розповсюджується мережею з коментарем – навіть він вивчив мову! – я розумію, що ми навіть не розуміємо, як ми про це думаємо і, як наслідок, як ми це артикулюємо.

І ще одне. Не переживайте за Америку. Вона має міцні інституції, баланс стримань і противаг, розбудовані політичні системи.

Ця ситуація мала статися. Рано чи пізно. І Америка справиться.

Навіть тут білі не змовчали


Американський мільярдер Роберт Джонсон

А це Роберт Джонсон, засновник компанії Black Entertainment Television (BET) – перший темношкірий мільярдер в історії США, який почав мовлення у 1980 році. BET – це канал для афроамериканців, так він себе позиціонує. Його дивляться 88 255 000 американських сімей. Канал досить впливовий і розвивається не лише в США, а й в інших країнах світу.

Роберт створив робочі місця для сотень молодих афроамериканців, але він завжди наголошував, що він капіталіст, а не постачальник соціальних послуг.

Його багато критикували, вказуючи, що він став тим, ким став, завдяки партнерам з білим кольором шкіри.

Джонсон підримує демократів і спонсорував виборчі президентські перегони саме представників Демократичної партії.

Роберт та його дружина Шейла відомі благодійники, вони допомагають коледжам, спонсорують програми Гарварду, музичну школу.

Теги по теме
США Новости Украины Новости политики Публикации
Источник материала
Поделиться сюжетом