Справжнє лице більшовизму: як розпочалася Радянсько-Українська війна
Справжнє лице більшовизму: як розпочалася Радянсько-Українська війна

Справжнє лице більшовизму: як розпочалася Радянсько-Українська війна

На початок 1927 року українці не мали своєї держави, наприкінці того ж року – їх було уже дві. У Києві проголосили українську народну республіку, а у Харкові Українську Народну Республіку Рад.

Остання була маріонетковим утворенням більшовиків, які незадовго до того захопили владу у російській імперії. Їх прихильників насправді не бракувало і тут, тож свою спробу знову загарбати Україну більшовики охрестили громадянською війною. І кажіть після цього, що історія рухається не по спіралі. "Их там не было и нет" та все у цьому дусі. Про це йдеться у програмі "Нація героїв" на 24 каналі.

Зі своїх тутешніх фанатів, розташованих в Україні російських військових, які нещодавно повернулися з фронтів Першої світової та піддалися "червоній пропаганді", а ще з мобілізованих солдатів в російських містах. Більшовикам вдалося швидко сколотити понад 100-тисячне військо, метою якого було повернути буйних малоросів під "любляче крило старшого брата".

В теорії їм було кому протистояти. Незадовго після зречення Миколи 2 у російській армії почали активно формуватися українізовані підрозділи. Тобто солдати об’єднувалися за національним принципом. Створювалися полки імені Богдана Хмельницького, Павла Полуботка, Костя Гордієнка і так далі.

Частина їх воювала на фронті Першої світової, частина дислокувалася у Росії, утім чимало було і в Києві. Лише перший корпус під командуванням Павла Скоропадського налічував 60 тисяч багнетів.


Павло Скоропадський / Скриншот з відео

От тільки далеко не всі рвалися у бій з більшовиками. Ці люди були втомлені роками війни, прагнули повернутися додому, де якраз можна було відкусити шматок землі від колишніх поміщиків, навколо творився хаос. Та ще й центральна рада зі своїм генеральним секретаріатом підливала масла у вогонь, приймаючи одне за одним провальні рішення у військовій сфері.

Володимир Винниченко, по суті, тодішній прем’єр-міністр, ніяк не міг повірити, що росіяни дійсно вирішили воювати з УНР. Він ледь не дослівно заявляв, що треба просто перестати стріляти. Що ж сучасникам варто звернути увагу на те до чого може призвести така стратегія.


Володимир Винниченко / Скриншот з відео

Уряд суттєво загальмував розвиток власної української армії, позбавив впливу мілітарно налаштованого Симона Петлюру і все в такому дусі. В підсумку з понад 200 тисяч зукраїнізованих військових, на початку радянсько-української війни УНР могла розраховувати на заледве 20 тисяч. І навіть так саме українська армія здобула перемогу у першому бойовому зіткненні цієї війни.

Як відбувався бій

Більшовицькі війська із Харкова розпочали наступ у глиб України. Захопивши кілька міст, підійшли до важливої залізничної станції Лозова у Харківській області. 700 солдатів та місцеві, так звані червоногвардійці, завдяки бронепотягу оснащеному гарматою змусили захисників відступити з Лозової.


Вокзал в Лозовій / Скриншот з відео

Утім вже за кілька годин півтори сотні українських добровольців розпочали несподівану контратаку та змогли вибити більшовиків зі станції повернувши свої позиції. Практично водночас українській армії вдасться добитися успіху і на Правобережжі, зупинивши наступ на Вінницю.

Згадані політичні помилки, та й суцільна непередбачуваність воєнно-революційного хаосу, не дозволять розвинути успіх цих перших перемог. Ініціатива у війні перейде до більшовиків.

Та це далеко не все, що ми хочемо розповісти про боротьбу українців 100 років тому, яка має так багато спільного зі сучасністю.

Теги по теме
война Новости Украины Харьков Украина – Россия История
Источник материала
Поделиться сюжетом