Прірва в 12 мов: чому в Україні цураються української і переходять на російську

В Україні все частіше з’являються плітки, про те, що Верховна Рада хоче скасувати закон про мову.

То якийсь депутат назве країну русскоязычной, то хтось запропонує змінити ухвалений минулого року законопроект Про забезпечення функціонування української мови, як державної і знову надати великі права російській мові на теренах України.

Та чи справді Україна настільки російськомовна, як її вважають? Звідки з’явився цей стереотип і чому українці соромляться розмовляти українською мовою?.

Ніна переїхала у Київ із україномовного села Запорізької області.

У столиці з нею трапилась і російськомовна керівниця, і хлопець, який не сприймав українську мову.

— Зараз на російську не переходжу.

Але як переїхала в Київ, керівник на роботі була з Донецька, на звертання українською я чула: Я не понимаю, что ты от меня хочешь, говори на русском.

Доводилось переходити на російську.

Але потім я пішла на принцип і більше під час розмови з нею не переходжу на російську мову, – розповідає Ніна Закарлюка.

А ситуація з хлопцем, якраз підтвердила, що стереотип про українську мову, як мову села досі існує.

— Якось познайомилась з російськомовним хлопцем.

При спілкуванні з ним не переходила на російську.

Проте він поставив ультиматум, або переходжу на російську або не спілкуємося.

Аргументував тим, що перед друзями йому буде соромно, що його дівчина розмовляє мовою селюків.

На цьому наше спілкування і закінчилось! Бо я так не вважаю, а підлаштовуватись під нього та російську мову я не буду, – каже Ніна.

Ніна Закарлюка.

Та якщо в столиці однаково можна почути обидві мови, то на Сході чи Півдні України міста здаються виключно російськомовними і принциповими там бути не так легко.

Юлія приїхала вчитися в Миколаїв сім років тому з області.

Розповідає, що велика кількість людей в місті розмовляють російською, сама ж переходити на російську не стала.

Але така позиція, швидше виняток, ніж правило, адже ще досі багато молодих людей переходять на чужу мову.

— З російською я не дружу, тому що в школі не вивчали.

Чесно, правопису не знаю, та і коли розмовляю, мені здається то смішно і з акцентом, тому мені комфортно розмовляти своєю мовою.

Але після приїзду багато молоді переходять на російську мову.

По-перше, щоб не бути білою вороною, по-друге, щоб випендритися, – розповідає Юлія Гураль.

Людей, які переїжджають з сіл і переходять на російську мову – більшість.

Це не дивно, адже знецінення української мови і насадження російської почалося ще у XVII столітті.

Українській мові спеціально створювали імідж мови села, а російську навпаки возвеличували.

За три століття українська мова зазнала 35 вагомих заборон.

І навіть попри це, наша мова була живою і розповсюдженою далеко за теренами сучасної України аж до XX століття.

Карта южнорусских наречий и говоров.

За російською мапою 1871 року (Карта южнорусских наречий и говоров) видно, що українські говірки розповсюджені не лише на території України, а й на території сучасної Росії.

Так на карті позначено, що на великій частині Кубані 80% жителі були “южноросами” (так росіяни називали українців).

Себто велика частина сучасних Краснодарського і Ставропольського країв та Ростовської області в переважній більшості мали українську говірку та на їхніх теренах жили українці.

Перший перепис українського населення був зроблений у 1897 році Російською імперією.

Аби визначити “малоросів” (вже інша назва, якою росіяни називали українців) людям ставили питання про мову спілкування.

Під час опрацювання Всеросійського перепису населення істориком Максимом Майоровим визначено, що на українських землях, які належали Російській імперії з 8 млн 280 тис.

людей майже 5,5 млн розмовляли українською і лише 1,5 млн російською.

Наступний перепис робила вже радянська влада у 1926 році.

За цим переписом з майже 29 мільйонів населення України понад 23 мільйони вважали себе українцями і лише більше ніж 2,5 млн – росіянами.

Тоді радянська влада почала ще більш агресивну примусову русифікацію України та активне знищення української мови і насадження стереотипу про українську мову, як мову для людей нижчого сорту.

Така агресивна політика дала свої результати.

У Радянському союзі ще кілька разів робили переписи населення, де чітко прослідковувалось зменшення кількості людей, які вважають себе українцями чи спілкуються українською мовою.

Читайте:.

Україномовні аудіогіди у світових музеях - Олена Зеленська ініціювала проект.

В Україні російська мова не може бути другою державною - Данілов.

Mc.

Donalds в Україні: усе про скандал із "меню російською" та реакції українців.

Окрім істориків про насадження російської мови українцям говорять і філологи.

— Ви знаєте, що російська – це не найспорідненіша мова до української? Мовознавча статистика вперта і говорить, що саме так і є.

За системою споріднености мов найближчою до української є білоруська мова.

( Але чому в такому разі я не володію нею принаймні так само, як російською, чи краще, що було б логічно?!).

Після білоруської українська мова далі найбільше споріднена з чеською та словацькою ( статистично приблизно однаковою мірою), польською, болгарською, хорватською, сербською мовами.

І зрештою за спорідненістю до української мови російська посідає приблизно 13 місце.

Поміж нами прірва.

Прірва у 12 мов!.

З цього всього виникає дуже логічне запитання, чому ж тоді із Заходу на Схід, з Півночі на Південь українці так досконало володіють російською мовою.

Про це Юлія Сливка теж написала у своєму блозі.

— Те, що з дитинства ми з Вами розуміємо російську, легко читаємо нею, а, можливо, й пишемо чи навіть вільно спілкуємось, – це наслідок штучного зближення мов і це наслідок винятково політичний – аж ніяк не мовний! Ми з Вами стали білінґвами не з власної волі.

Це була довготривала і методична мовно-культурна асиміляція.

Дуже успішна асиміляція.

Зараз побутує думка, що східна та південна частина України здебільшого російськомовні.

Однак, така думка хибна, адже переважно в цій частині України російськомовними осередками є міста, які в часи радянського союзу активно русифікувалися та заселялися росіянами.

Перший перепис населення України саме Україною відбувся аж у 2001 році.

Якщо подивитися на мапу, на якій позначено, яка мова побутує в селищних і сільських радах на всій території України, то це буде українська мова.

Та щойно україномовні люди з села переїжджають у русифіковані міста України, часто переходять на російську мову.

Чому так відбувається пояснила психоаналітик Ганна Возна.

— Нашу соціальну структуру можна назвати співзалежною.

Це означає, що основні поведінкові моделі базуються на залежній поведінці.

В свідомості є таке уявлення, що більші групи є сильнішими, є такими, які можуть контролювати ресурси.

Такими більшими групами є російськомовне населення в деяких містах України.

А отже, коли я вливаюсь в цю більшу групу, нехай російськомовну, тобто та, яка може надати мені важливі ресурси, я як представник співзалежного суспільства виношу на перший план інтереси більшої групи, а не свої особисто.

Я під них підлаштовуюсь, щоб відчувати себе прийнятим, – каже Ганна Возна.

Отже, багато україномовних людей у штучно русифікованих містах через страх не бути прийнятими, або через бажання не виділятися в більшості переходять на російську мову.

І більшість з цих, від народження україномовних, людей вже наступні свої покоління виховують російськомовними.

Тим самим збільшуючи відсоток російськомовних людей у своєму місті.

За словами психоаналітика аби у російськомовних містах України не переходити на російську, україномовним людям потрібно бути самосвідомими особистостями, з цілісними відчуттями хто я, моя сім’я, мій рід, моя нація, моя школа, мій дім, тобто моя суспільна група.

— Говорити українською мовою і не загубитись в хаосі та юрбі можливо, коли в тебе достатньо самоцінності, самоповаги та самовизнання.

Коли ти віриш в себе, коли ти чітко розумієш де закінчується твоє, а де починається чуже.

Тоді, коли ти сам знаєш і віриш, що українська – це модно, це про своє справжнє.

Тоді це надихнеться життєвою енергією, – додає Возна.

Ганна Возна.

Ми не кажемо, що якась мова хороша, а якась погана.

Просто хочемо донести, що не потрібно цуратися своєї рідної мови.

Три століття українцям активно насаджувалась російська мова, та вбивалося в голову, що українська мова – смішна, сільська, мова людей нижчого сорту тощо.

Але повертатися до свого коріння – не соромно.

Та і здається в нашій країні прекрасно співіснують всі мови нацменшин у тандемі з єдиною державною українською.

Аби українська мова далі жила потрібно просто, щоб україномовні люди знайшли в собі сили виділятися з-поміж інших.

Чому це так важливо? Бо, як писала Ліна Костенко: Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.

Ганна Поліщук.

Источник материала
Поделиться сюжетом