/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2F4c89117bf08519d4871d2c7bbb6ebd29.jpg)
"Тенет" Крістофера Нолана: повернути час назад і наздогнати оманливий " Оскар"
"Тенет" Крістофера Нолана: повернути час назад і наздогнати оманливий " Оскар"
Двічі Крістофер Нолан вже намагався підкорити "Оскар" у номінації "Фільм року". Чи стане "Тенет" його третьою спробою і чи принесе йому успіх?
Двічі Крістофер Нолан вже намагався підкорити "Оскар" у номінації "Фільм року". Чи стане "Тенет" його третьою спробою і чи принесе йому успіх?
Майже весь 2020 рік кінематографісти всього світу рвуть на собі волосся – переноси прем'єр, перехід в онлайн фільмів, які варто було би подивитися на великому екрані, і збитки, збитки, збитки. Складно навіть уявити почуття режисера і сценариста Крістофера Нолана, який запланував на цей злополучний рік випустити картину, яку він сам вважає апофеозом власних ідей. Тому,щойно стало зрозуміло, що кінотеатри продовжать роботу, а не підуть на повторний карантин, як було навесні у Китаї, в прокат вийшов "Тенет" – науково-фантастичний шпигунський бойовик. По суті, фільм став першою по-справжньому великою світовою прем'єрою цього року.
Одинадцяту у фільмографії і першу за три роки картину Нолана чекали з величезним нетерпінням. Він – один з найулюбленіших сучасних режисерів. Нолан вміє кроїти зі старих жанрових лекал щось досі небачене, але при цьому не перевантажує оповідь багатошаровістю смислів і об'ємними метафорами. Його фільми доступні глядачам навіть з досить обмеженим культурним багажем, і при цьому розказані в них історії здатні утримувати увагу вельми досвідчених кіноманів. Довести це все до максимуму британець і задумав у "Тенеті".
У виробництво фільму вбухали понад 200 мільйонів доларів (можна порівняти з флагманами Mavel і фінальною частиною нолановської ж трилогії про Бетмена), при цьому не перетворивши його за допомогою дорогого CGI на подобу мультика, але з живими акторами. У 150-хвилинному фільмі всього 280 "мальованих" кадрів. Гроші пішли на численні переїзди по світу ("Тенет" знімали у США, Естонії, Норвегії, Італії, Індії, Данії та Великобританії), просунуту техніку, постановку часом абсолютно сюрреалістичних сцен, а в ході роботи над одним з найбільш видовищних епізодів команда розбила цілий літак Boeing 747, зафіксувавши момент краху з величезної кількості ракурсів, що теж значна стаття витрат.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2F54ce9fd9b57097e8c957028f89da3272.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2Fd63e7cb8a541ec30f9c05e241a8906ba.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2F80cb785fc576a5f865489c434b18c5cc.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2F8792c300f43c7b4288ead029aa071bb4.jpg)
На написання сценарію "Тенета" у Нолана пішло близько двох десятків років, з яких 6 або 7 він витратив на його "послідовне поліпшення". У цьому тексті він вирішив довести до найвищої точки свою любов до гри з часом – найбільш, мабуть, характерну рису свого фільммейкерського почерку. Причому виходить, що виношувати цей задум Нолан почав ще у момент роботи над "Пам'ятай" – детективним трилером про героя, який через амнезію постійно випадає з потоку часу, але змушений шукати способи тримати себе в ньому, щоби розслідувати вбивство дружини. В "Інтерстелларі" режисер досліджував природу часу з точки зору загальної теорії відносності, причому залучив до цього дослідження одного з найбільших у світі фахівців, згодом нобелівського лауреата, астрофізика Кіпа Торна. В "Дюнкерку" Нолан стискав і розтягував час на психологічному рівні сприйняття подій – солдати на суші болісно довго чекали порятунку і тиждень здавався їм вічністю; на морі обиватель, який вирішив вирушити через Ла-Манш на порятунок солдатів, переживав найдовший у своєму житті день; а в небі пілоти "Спітфаєрів" за одну годину примудрялися повністю перевернути свої долі. У "Тенеті" же час стає небезпечним і незбагненним інструментом у шпигунській грі.
І знову режисер не зміг обійтися без якогось наукового обґрунтування свого творчого задуму. Цього разу Нолан посилається на теорію поглинання Віллера-Фейнмана. Відповідно до цієї теорії, Всесвіт складається з електронів – частинок, які рухаються в часі вперед, як і ми, і позитронів – протилежних електронам частинок, рух яких відбувається за часовою шкалою в зворотному напрямку. При зустрічі вони анігілюють одна одну. Саме технологією, яка управляє цією властивістю і вирішує скористатися головний лиходій картини, російський газовий олігарх Андрій Сатор (Кеннет Брана) для здійснення свого підступного плану. Його можна коротко описати фразою "після нас хоч потоп".
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2F278c4c96201095a2dcf427b243364ccc.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2Fa8058bfa19aa3602c235ced5299ffa70.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2Ff41cd77ee5cb2cab0c9b03695e782394.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2F539937a9ebdc96f6af8216a942aa8726.jpg)
Протистоїть Сатору безіменний Протагоніст (Джон Девід Вашингтон) – співробітник неназваної спецслужби, який отримує від невідомої особи завдання запобігти запланованій Сатором катастрофі, використовуючи всього лише слово-паліндром "тенет" і жест зі схрещеним пальцями обох рук. Допомагатиме йому в цьому британський спецагент на ім'я Ніл (Роберт Паттінсон) і дружина Сатора, лондонська арт-оцінювачка Кет (Елізабет Дебікі). Саме цій трійці належить складати пазл із різних часових фрагментів, часом крутячи їх, в точності як шматочки картонної мозаїки, і зводячи до чогось єдиного лише в самому-самому кінці фільму.
Масштаб і задум картини неілюзорно натякають нам на те, що Крістофер Нолан націлився з третьої спроби все ж взяти "Оскар" за найкращий фільм року. Раніше він виходив на цю номінацію з "Початком" і "Дюнкерком", але програв стрічкам "Король говорить!" і "Форма води" відповідно. Що ж, цілком можливо, цього року гідної конкуренції через коронавірус у нього не трапиться і бовванець дістанеться продюсерам "Тенета" – Нолану і його незмінній партнерці Еммі Томас. Але що все ж може в цьому їм перешкодити, або як мінімум зіпсувати момент тріумфу? По-перше, певна вторинність "Тенета" по відношенню до того ж "Початку", деякі сцени є в обох фільмах мало не копіпастом. Наприклад, момент зустрічі Протагоніста і Ніла до болю нагадує зустріч Кобба і Імса з "Початку", а роль людини, яка дає головному героєві ключ до вирішення його завдання і там, і там грає Майкл Кейн. Що, власне, і змусило фанатів режисера припустити, що 10 років потому він випустив сиквел свого авторського шедевра. Як бачимо, небезпідставно. Але помилково. По-друге, як би не працював Нолан над сюжетом "Тенета", а сценарій все ж зрештою вийшов небездоганним – як Сатору, так і Протагоністу не вистачає мотивації, а зачіпка з Третьою світовою, яку так ефектно вводить в історію після запаморочливої зав'язки Клеманс Поезі, не тільки не рухає сюжет, але за підсумком і зовсім виглядає чужорідно – їй не знайшлося ні пояснення, ні виправдання.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2Ff64cae80150d0f7efd7ce2fd91841bce.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2F241fa72c979eceef5e43b3ba52b62896.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F27%2F11ad9a60ac232a399e0ef709409c3654.jpg)
Чи означає це, що Нолан, який готував свій постріл так довго і так ретельно, відправив кулю в молоко? Аж ніяк. "Тенет" і правда дуже цікаво дивитися. З точки зору постановки трюкових сцен картина і зовсім вище всяких похвал. Герої, які в одному кадрі рухаються в протилежних часових напрямках, не виглядають приклеєними один до одного чужорідними фрагментами, бійка в коридорі протагоніста з людиною в чорному обмундируванні поставлена так, що щелепа падає на підлогу. Взагалі ця сцена – справжня знахідка Нолана і як режисера, і як сценариста. Окрема перевага картини – це музика Людвіга Йоранссона. Його електронні мелодії підходять динамічній кіномові Нолана помітно ліпше, ніж академічні роботи Ханса Циммера, як би не любив сам режисер німецького композитора. До того ж в "Тенеті" немає властивого Нолану уповільнення темпу ближче до фіналу. Навпаки, під час кульмінаційної сцени ви можете зловити себе на тому, що нервово жуєте своє волосся (якщо вони у вас, звичайно, довгі), стукайте пальцями або збуджено смикаєте ногою. Та й актори справляються зі своїми ролями блискуче, хоча, здавалося б, у настільки схематично прописаних персонажах особливо ніде розгулятися. Окремо хочеться похвалити роботу Роберта Паттінсона, який тут органічний і під личиною манерного плейбоя-мільйонера, і у військовій формі з автоматом, і не втрачає при цьому цілісності свого образу. Ну і, звичайно, хочеться відзначити, що Крістофер Нолан залишається тією людиною, яка все ще вірить у Службу безпеки України.
"Тенет" безумовно коштує своїх грошей за квиток і двох з половиною годин витраченого часу (не рахуючи трейлерів). Але постарайтеся перед сеансом нічого не пити, тому що, відлучившись в туалет навіть на хвилиночку, ризикуєте випасти з динамічної оповіді та повністю загубитися в історії, яку хитрий Нолан знову зшив із клаптиків, як чудовисько Франкенштейна, при цьому вивернувши окремі фрагменти навиворіт, а деякі вставивши догори дригом.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть кнопку "повідомити про помилку", щоб повідомити про це редакцію

