Меморіальні дошки Василю Стусу та Івану Світличному відкрили в Києві. Обидва були репресовані радянською владою за відстоювання незалежності України.
Встановили дошки на фасаді Національної академії наук. На відкриття прийшли науковці, громадські діячі. Говорили про нелегкий шлях дисидентів-шістдесятників.
Зокрема, згадали й про конфлікт Івана Світличного з керівництвом Інституту літератури імені Тараса Шевченка через укладання українсько-російського словника. Адже Світличний виступав проти так званої "кальки", а саме підлаштовування українських слів під російські. За це його з інституту звільнили. Світличний через свою громадянську позицію зазнав переслідувань із боку тоталітарної радянської влади. Двічі був ув'язнений. Після звільнення повернувся тяжко хворим. Помер мовознавець у Києві в 1992-му році.
Зазнав переслідувань з боку тоталітарного режиму і Василь Стус. Його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де і загинув. Це сталося 1985-го року у таборі для політв'язнів.
"Я дуже радий, що вони сьогодні тут поруч разом на цій таблиці. Інша справа, що сусідство в них не дуже вдале. Бо тут є таблиця іншого, який боровся з ними", – каже Микола Горбаль, друг Василя Стуса та Івана Світличного, політв’язень радянських концтаборів.
"Найхарактерніша риса покоління шістдесятників – говорити правду і тільки правду. За цей свій святий принцип вони поплатилися життям", – говорить Олесь Шевченко, голова Київського товариства політв'язнів та репресованих.
"Те, що тепер ми маємо нашу державу, звичайно є величезна їхня заслуга. Але їхнє протистояння, яке було тоді, воно, на жаль превеликий продовжується і зараз", – наголошує Олена Лодзинська, директорка музею шістдесятництва.