Християни західного обряду сьогодні святкують Святвечір: традиції та обряди

Сьогодні, 24 грудня, католики, частина протестантів і православних церков відзначають Святвечір або Вігілія (від латинського vigilia – бдіння).

Так само, як у християн східного обряду, Різдво у вірян західного обряду, передусім, сімейне свято. Згідно з традицією, родини збираються на урочисту вечерю.

Перед трапезою читається уривок з Євангелія про народження Ісуса, потім усі присутні обмінюються облатками (тонка пластинка прісного хлібу, її використовують для таїнства євхаристії) і вітають одне одного зі святом.

За столом на Святвечір одне місце обов’язково залишається вільним для несподіваного гостя. Також це є своєрідною згадкою про тих рідних, хто з тих чи інших причин знаходиться далеко від дому.

Варто зауважити, що в деяких народів святкової вечері напередодні Різдва немає, але всюди одним з головних символів народження Ісуса є різдвяний вертеп.

Страви

Зі Святвечором пов’язаний обряд приготування першої куті. Її називали багатою, оскільки крім неї готували одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково мали бути борщ, риба, гриби, вареники з квасолею та капустою, картопля, узвар. Страви мають бути пісними, тому що Святвечір припадає на останній день Пилипівського посту.

У західних регіонах України на Святвечір вареники роблять із багатьма начинками. Кутю традиційно готували з пшеничних або ячмінних зерен (на півдні України з рису). Перед тим їх вимочували у воді, товкли в ступі, сушили і знову товкли, щоб остаточно звільнити від луски.

Червоний кут (покуть), де тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідним символом смерті Христа, тому при поминках обов’язково готують цю страву; її ще називають «четвертою страшною кутею».

Обряд вечері

За традицією, ввечері напередодні Різдва Христового, тобто на Святий вечір, родина сідає до столу й споживає так звану Вігілійну вечерю. Така вечеря має бути пісною, абсолютно виключене вживання алкогольних напоїв. Починається Свята вечеря з молитви та читання уривку з 2 розділу Євангелія від Луки, а саме, віршів з 1 по 20, де описується народження Спасителя.

Під час цієї особливої вечері члени родини на знак миру і єдності діляться одне з одним шматочком прісного хліба, який називається «облатками». Тут є приклад єдності між Заходом і Сходом: так, католики латинського обряду споживають, діляться одне з одним під час Святої вечері хлібом, а греко-католики та православні ― кутею. На знак своєї радості люди співають колядки.

Після закінчення Святої вечері родина йде до церкви на урочисту Вігілійну чи Надвечірню Святу Месу. За традицією, ця Божа Служба має відправлятися рівно опівночі, та служать на ній всі священники парафії. Це є Служба пастирів — вірні, так само як і вифлеємські пастирі, приходять цієї ночі до убогої стайні, в котрій народився світові Спаситель.

Кутя

Кутя вважалася основною обрядовою їжею, а тому з нею пов’язано чимало обрядів. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали меду, але пам’ятали відоме прислів’я: «Не передай куті меду». В інших регіонах заправляли товченим маком, волоськими горіхами, родзинками та іншими приправами до смаку. Усе це розмішували узваром.

На особливу увагу заслуговує обряд «Нести кутю на покуттю». Адже вона неодмінно має стояти в новому горщику протягом усіх свят. В одних регіонах це мав робити наймолодший хлопчик у родині, здебільшого відносив на покуть кутю хтось з чоловічої статі.

На місці, де мала стояти кутя – на покутті – робили кубло із сіна. Власне, в нього і ставили горщик, прикривши хлібом з дрібкою солі. Після закінчення свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата.