MY.UAНовости
С картинками
Текстовый вид
ru
УкраинскийРусский
17 ноября, воскресенье
Дивилися наче на божевільного. 8 спогадів про Тараса Шевченка
Дивилися наче на божевільного. 8 спогадів про Тараса Шевченка

Дивилися наче на божевільного. 8 спогадів про Тараса Шевченка

9 березня 1814 року в родині кріпаків Григорія Шевченка і Катерини Бойко у селі Моринці – тепер Звенигородського району Черкаської області, народився Тарас Шевченко. Незабаром родина перебралася до села Кирилівки.З дитинства Шевченко захопився поезією та малюванням. Власник Кирилівки Павло Енгельгардт призначив його дворовим слугою. Забрав із собою до Вільно - тепер Вільнюс, а потім в Петербург.За 2,5 тис. рублів з кріпацтва талановитого хлопця викупили художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський. Тарас Шевченко став студентом Петербурзької академії мистецтв та улюбленим учнем Брюллова.1840 року підготував поетичну збірку "Кобзар", завдяки якій став відомим. 1843 та в 1845-47 роках мандрував Україною та написав більшість відомих творів, змальовував старовину та портрети дворян. Вони ж його радо приймали у себе.Gazeta.ua підібрала добірку спогадів про відвідини Тарасом Шевченком українських сіл та містечок.1843 року разом із письменником Євгеном Гребінкою потрапив на день народження вдови-поміщиці Тетяни Вільхівської в селі Мойсівка – тепер Драбівський район, Черкаської області. Про той вечір згадував лікар Андрій Козачковський:"Один из его приятелей завез к генеральше Татьяне Волховской. Кажется, это был день ее именин. Кроме местного общества из нескольких уездов, съезжались к ней знакомые из Петербурга и Москвы, - около двести особ. В это блестящее собрание Шевченко явился почти никому неизвестным. Не прошло часа после его приезда, как среди русского и французского говора слышалась уже украинская речь, а через несколько часов остановились танцы и хозяйка, почтенная за 60 лет старуха, увлеченная почти всеобщим настроением гостей, исполнила с Шевченком народную украинскую "метелицю".У Мойсівці Тарас Шевченко познайомився із багатьма впливовими та знаними людьми – письменником Олександром Чужбинським, офіцером і художником Яковом де Бальменом та сином генерального судді та предводителя дворянства Полтавської губернії Олексієм Капністом. Разом із Капністом він поїхав до Яготина, де проживала родина князя та генерал-губернатора у відставці Миколи Рєпніна-Волконського. Шевченко хотів оглянути картинну галерею маєтку та зробити копію портрета князя на замовлення Григорія Тарновського.Про той візит донька князя Варвара Рєпніна писала:"Он показался мне простым и непритязательным. Он сразу стал у нас своим человеком. Одним из тех, которые так удобны в деревне, кого приятно видеть в гостиной и кого можно оставлять одного, не боясь, что он щепетильно обидится".Як художник Київської археографічної комісії 1845-го відвідав поміщика Григорія Ґалаґана в Сокиринцях – тепер Срібнянський район на Чернігівщині. Той влаштував великий бенкет. Олександр Кониський у книзі "Тарас Шевченко-Грушівський" зазначив:"Баль скінчився найрозкішнішою вечерею, залитою шампанським вином. Розкіш того балю "просто жахала" Шевченка. Але більш за все збентежила його душу, вколола в серце стару глибоку рану історія і вид віолончеліста з крепацького оркестру, що грав на балю тому. Віолончеліст більш за все звернув на себе увагу поета: то був чоловік молодий, худорлявий і блідий."Соло своє він грав так, що хоча б і самому Серве, так не на сором би було". Поет, слухаючи те соло, дивовав, що ніхто з гостей, ні сам господар не дав оплесків віолончелістові за його суще артистичну гру! Коли ж віолончеліст, скінчивши соло на віолончелі, взяв скрипку і заграв арію "Преціози", дак душа поета не втерпіла. Тарас гукнув: "Браво!" — і став плескати в долоні. Усі гості подивилися на поета, наче на божевільного. Пан-господар так глянув на його, що Тарас схаменувся, догадався, що крепакам не дають оплесків, замовк і пішов собі в сад, щоб там розвіяти журбу, що нагнали на його оті суворі й здивовані погляди господаря і гостей".Того ж року Тарас Шевченко відвідав родичів у Кирилівці. Його родич Варфоломій Шевченко згадував:"Трапилось се під храмове свято у кирилівській церкві, себто під свято Івана Богослова – 26 вересня. Церковний титар Ігнат Бондаренко запросив нас до себе на мед. День стояв теплий, ясний. У титаря було велелюдно, і ми, сівши в саду під яблунею, кружали мед (про сей мед Тарас і опісля згадував в однім з своїх листів). У титаря медовав якийсь сліпий лірник; Тарас зараз до него: "співай думи". Лірник ніяких дум не знав. Тарас став просити, щоб співав пісні, і сам підтягав за ним. Далі лірник заграв "козака"; Тарас підмовив жінок і дівчат, і пішов танець!"Восени 1845-го жив у маєтку знайомого поміщика Олександра Лук'яновича в селі Мар'янському - тепер Великобагачанський район на Полтавщині. Кухар Арсеній Татарчук запам'ятав художника таким:"Жил в отдельном отведенном ему помещении. Ему назначили особого лакея, но от услуг его Тарас Григорьевич почти всегда отказывался. Он вставал с рассветом и немедленно принимался за работу. В свободное от писания портретов время он почти всегда днем оставался в своей комнате, постоянно читал книги, которые брал из панской библиотеки, или же писал письма или что-то иное. Лишь изредка бродил он по окрестностям, при этом часто останавливался, вглядывался в какие-то отдаленные предметы, срисовывал разные виды. Завтракал и обедал он вместе с панами и его не видели нетрезвым. В Марьинском Шевченко все время оставался почти безвыездно. Лишь изредка он вместе с Лукьяновичем ездил в село Злодиевку для купания в Псле. Священик Бабичов однажды за обедом у Лукьяновича сказал: "Тарас Григорьевич! Вашого розуму хоч би на двадцять чоловік та роздать, всім достачило б!" Шевченко в ответ громко расхохотался".Деякий час Тарас Шевчеко жив у лікаря Андрія Козачковського в Переяславі. Там захворів і написав "Заповіт". Лікар згадував про гостя:"Он писал как бы шутя. По делам, которые я тогда имел с евреями, иногда наполнялась ими гостиная моя, в которой Шевченко обыкновенно занимался. Но этот шумный кагал не только не мешал ему, напротив, продолжая писать, он вслушивался в разговоры евреев, вмешивался в них. Рассмешив чем-нибудь кагал, сам хохотал, продолжая быстро и безостановочно свое дело, без всяких поправок".Після одужання Шевченко заїхав до Олександра Чужбинського в село Ісківці - тепер Лубенський район Полтавської області. Разом ще раз відвідали Мойсівку та родину Закревських."Заехал он ко мне перед масленицей — бледный и с обритою головою по случаю недавней горячки, - згадував Чужбинський зиму 1846 року. - Тогда он постоянно носил черную бархатную шапочку. Я и не знал, что он больной в нескольких верстах лежал в Переяславском уезде. Во время болезни Шевченко написал много стихотворений. В этот и последний раз он заехал ко мне в Исковцы с целью пригласить меня сопутствовать ему по Малороссии: он располагал срисовать древнюю утварь по церквам и монастырям, а для меня какое бы то ни было путешествие сделалось необходимостью. Прибыли в Нежин. Приезд Шевченка не мог остаться тайною. Двери наши не затворялись; в особенности нас посещали студенты. В четверг мы отправились в собрание. Тут случилось маленькое происшествие. Кто-то из начальствующих лиц не хотел было впустить Шевченка на том основании, что последний был в бархатной шапочке, но щекотливому сему мужу объяснили, что он в каком бы ни был костюме, делал честь своим посещением. Поэт много смеялся этому приключению".У Березовій Рудці – тепер Пирятинського району на Полтавської області, у поміщика Платона Закревського любив проводити час із дружиною господаря Ганною. Мав до неї почуття. Олександр Кониський писав:"До Закревських хоч і приїздили декотрі з поклонників Бахуса і справляли знамениті свята "мочемордія" (Мочимордами себе називали представники товариства українського дворянства Лівобережжя, які проводили розгульні і пияцькі вечори), але ж Шевченко не раз у раз гуртовався до них. Частіш і зовсім не приставав, уникав. Він більш перебував в жіночому товаристві. Воно його більш вабило до себе. В гостинному покою пані Закревської Тарас поринав або в веселу розмову жіноцтва, або в прекрасну гру на роялі і співи самої Закревської і її гостей. А то й сам своїм гучним оксамитовим голосом співав українські пісні журливі. В такі години з товариства жіночого поклонники Бахуса жадним чином не спроможні були вирвати Тараса. Навпаки: "мочеморди" мусили самі приходити вже до жіночого товариства і просиджували тут геть за північ".Відкриття відбудеться 10 березня у Флоренції, заявив мер Києва Віталій Кличко."Флоренція є містом-побратимом Києва. Кілька років ми працювали над тим, щоб у Флоренції встановили пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. І ось 10 березня цього року пам'ятник великому Кобзареві відкриють. Ми вдячні нашим італійським друзям. Це важлива подія для Києва й України. Адже частина нашої історії та культури буде тепер і у відомому італійському місті, яке відвідують мільйони туристів з усього світу", - сказав він.
Источник материала
Gazeta UAGazeta UA
Упоминаемые персоны
Тарас Шевченко
Тарас Шевченко
Общественный деятель
2 упоминания
loader
loader