Художню школу Rom Art називають однією з фішок міста Мукачево на Закарпатті. 2017-го заснував заклад для ромських дітей художник Тиберій Йонаш. Окрім власних коштів залучає спонсорські і грантові. Коли не може вести навчання, художника підміняє одна з його доньок."Не всі місцеві художники змирилися з тим, що в їх когорті може бути виходець із ромської родини, - розповідає про себе 42-річний Тиберій Йонаш. - Деякі відкривали переді мною свої майстерні, навчали мене, а деякі й говорити не хотіли. Я встиг закінчити дитячу художню школу імені Міхая Мункачі в Мукачеві. Проводив там більше часу ніж у основній. Потім два роки повчився в Ужгородському художньому коледжі імені Адальберта Ерделі. Далі змоги допомагати мені у батьків не було. Були музикантами і хотіли, щоб пішов їхніми стопами. Але вибрав художній напрямок. У 20 років уже мав сталий дохід від проданих картин".Мукачівські роми говорять лише угорською, на відміну від ужгородських котрі володіють ромською, чи свалявських і перечинських, які говорять і українською і угорською.Приміщення школи – це один клас, приблизно 12х8 м, орендований у приватному будинку. Вивіска з елементами ромської символіки – зелено-синього прапора та колеса, підпис двома мовами – українською і угорською. В планах орендувати ще одне приміщення поруч для навчання гончарству.Також Тиберій Йонаш хоче зробити для своїх учнів пошукові виїзди майстер-класи до Ужгорода та Берегова, кількаденний пленер для найталановитіших у Карпати, видати настінний календар із дитячими роботами. Сподівається також привезти дитячі роботи для двотижневої виставки до Києва.В столиці вже купили декілька картин учениці Rom Art. Зазвичай із проданих на виставках творів Тиберія і учнів дві третини виручених коштів йде на благодійність і допомогу хворим на онкологію дітям."Групи дітей невеликі, по 15 осіб, відібраних за віковим принципом та за наявністю таланту. Зразу не беру ніколи, - продовжує Йонаш. - Навчаємо від азів і до більш складних технік. Учні повинні мати почуття об'єму того що рисують, тому приношу їм сюди різні предмети, іноді з глини робимо самі. Без розвитку культури вони не будуть розвиватися, а топтатися на місці.Найкращі роботи рамуємо і возимо по виставках. Працюю з низкою санаторіїв, оформлював ресторани і готелі, продаю картини через інтернет і підробляю художнім репетиторством. Відтак ромські діти ходять до моєї школи безоплатно. Йдеться не лише про винагороду за навчання, а й забезпечення усім потрібним – папером, мольбертами, фарбами, пензлями. Вони ж не лише тут займаються, а й мають домашнє завдання.Проте, заняття у школі є все ж базовими: не всі можуть мати взуття щоб прийти, не всіх пускають батьки, і це ображає найбільше. Максимум десять відсотків батьків доцінюють можливість безкоштовного навчання живопису. Іноді бувають і інші вибрики долі. Наприклад одна із найбільш перспективних учениць у 13 років втекла з табору із хлопцем – ні про яке малювання відтак більше не йшлося.Проте позитиви також є: не дивлячись на те, що діти ходять вряди-годи. Кожен прихід починається із перевірки чистоти рук та обов'язкового привітання: свого часу це дуже здивувало одну з ромок, яка ніколи не чула щоб її донька здоровкалася. Керівництво середньої школи просить, щоб я впливав на дітей ходити в основну школу. Проте вважаю головною свою місію в Rom Art.Роблю натомість окремі проєкти у суміжних ромських громадах. Приміром, першу філію школи у формі виїзних майстер-класів відкрили у селі Ратівці Ужгородського району. Проєкт здійснили з допомогою Фонду "Відродження". Приміщення надала місцева релігійна громада – Євангельська Церква Живого Бога. Мене здивувало те, наскільки талановитими є ромські діти сільської місцевості. У школі вони позбавлені можливості розкривати свої таланти. Мені здається, що наші діти краще розвиваються у своєму колі. Тому я вирішив створити художню школу спеціально для них. Окрім того, що вони навчаються малюванню, я також їх виховую, підтримую жагу до навчання. Усі діти різні. Мені цікаво виявити талант. Якщо бачу, що учню не йде малювання, то не приховую цього, а кажу, аби спробували співи чи музичні інструменти. З тими ж дітьми, яким вдається, я працюю дуже наполегливо, роблю усе, аби вони закохалися у цю професію так само як я."4 березня в Ужгороді відбулась презентація антології малої прози "Шлях (до) ромів", до якої увійшли твори закарпатських авторів. Серед ілюстрацій картини Тиберія Йонаша. Одна з таких робіт – "Лозоплетіння", показує характерне заняття закарпатських ромів."Можливо, ця книжка не потрапить у ромські поселення, бо багато з їх жителів не писемні. Її читатимуть більш інтегровані. Але вихід книжки свідчить про те, що відбувається революція не тільки серед ромів, але й у суспільстві, яке зможе подивиться на нас з іншого боку", - сказав ромський громадський діяч Мирослав Горват.8 квітня 1951-го в Лондоні, Велика Британія на Всесвітньому конгресі ромів затвердили прапор і гімн цього народу. Приурочили дату до "дня коней". Це свято ромів Трансільванії коли коней виводять із зимових стаєнь та прикрашають вінками.

Источник материала
Оригинальная версия
Поделиться сюжетом