/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F249%2F621597080dcc29a76d04e2b04904a7bf.jpg)
На Львівщині вшанували пам’ять генерал-четаря УГА Антіна Кравса
Сьогодні, 23 листопада, Львівщина вшановує пам’ять генерал-четаря Української Галицької армії Антіна Кравса з нагоди 150-річчя від дня його народження.
Зокрема представники влади поклали квіти до Меморіалу воїнам Української Галицької Армії, а також до могили Президента Національної Ради ЗУНР Євгена Петрушевича.
Зазначимо, що генерал-четар Української Галицької армії, автор спогадів «За українську справу» Антін Кравс народився 23 листопада 1871 на Буковині.
Рано втратив батька, тому його брат – у минулому кадровий військовий, який жив у Відні, забрав малого Антіна до себе.
Там він закінчив кадетську школу та віденську вищу офіцерську школу.
Згодом проходив офіцерську службу у полках, розташованих у Східній Галичині, в особовому складі яких переважали українці.
Початок Першої світової війни застав його в Станиславові на посаді командира куреня, майже цілком українського 58-го піхотного полку.
1916-го після поранення і лікування був направлений на італійський фронт.
Дослужився до рангу підполковника австрійської армії, отримав декілька орденів та військових відзнак.
Після проголошення Західно-Української Народної Республіки Кравс перейшов на службу до щойно створеної Української Галицької Армії.
5 грудня 1918-го очолювана ним військова група у боях з поляками здобула містечко Хирів, 8 грудня – Нижанковичі і виступила на Перемишль.
Антін Кравс був польовим командиром, розділяючи з бійцями окопне життя.
1 січня 1919-го йому присвоєно звання полковника, хоч Кравса весь час називали генералом.
У березні 1919-го року він керував Вовчухівською наступальною операцією, а у червні 1919-го у званні генерал-чотаря – Чортківською офензивою.
На початку серпня 1919-го Кравса призначили командиром армійської груп об’єднаних армій УНР та ЗУНР, які ішли звільняти Київ.
З 1920-го перебував у таборі для інтернованих вояків УГА у Чехо-Словаччині.
Згодом оселився у Відні і мешкав там до своєї смерті 13 листопада 1945-го.
Похований у родинному склепі віденського цвинтаря Кальксбург.

