Основні правила підбору зимових шин: найкращі поради автомобілістам

Для того, щоб впевнено почуватися на зимовій дорозі, автомобіліст повинен подбати про всі аспекти.

Найперше – це вибрати правильні зимові колеса.

Авто підготував для вас добірку найкращих порад щодо вибору зимової гуми.

З шипами чи без.

Найголовніше питання: шиповані або фрикційні (у просторіччі "липучка") шини купувати.

Тут потрібно знати, що ідеальних покришок не існує — кожен тип найефективніший у різних умовах.

Насамперед визначтеся, де найчастіше доведеться їздити — зледенілими, засніженими дорогами або, навпаки, очищеними від снігу і льоду.

В Україні покриті льодом і снігом дороги взимку майже повсюдно зустрічаються в регіонах поза межами міста, а ось у Києві та обласних центрах дорожні служби краще ставляться до своїх обов'язків, більш-менш регулярно очищаючи дороги.

Для льоду і щільного снігу якраз краще шиповані шини — тільки вони можуть забезпечити безпечне, а значить і комфортне водіння в таких слизьких умовах.

Причому, краще купувати шини із заводським обшипуванням — у цьому випадку зводиться до мінімуму ризик втратить половину шипів через неякісну їх установку вже після першої зими.

А головний мінус шипованих шин — підвищена шумність, що особливо докучає при їзді асфальтом.

Крім того, на жорсткому покритті зростає витрата палива і погіршується керованість.

Також, шипи руйнують і саме дорожнє полотно.

Ось чому в більшості країн Європи "шипування" або заборонені зовсім, або повинні відповідати досить жорстким вимогам безпеки дорожнього покриття.

Але, мабуть, куди частіше в нашій країні зустрічається "шуга" — сніг і лід, що напіврозтанув, які утворюються при нульовій температурі, а також через дії реагентів.

У таких умовах шипована шина схильна до раннього аквапланування, а ось фрикційна дозволяє їхати більш впевнено.

І якщо упереміж із "шугою" чергуються ділянки з пухким снігом і очищеним асфальтом, "липучка" стає оптимальним вибором.

При покупці фрикційних шин слід враховувати важливий момент.

Вони існують у двох різновидах — так званих скандинавської та середньоєвропейської.

Відмінності — у складі гумової суміші та малюнку протектора.

Скандинавські "липучки" призначені для суворих зим з рясним снігом і великими морозами: гумова суміш тут жорсткіша, а протектор відрізняється глибоким малюнком з великою кількістю ламелей.

Такі шини дуже добре підходять і під українську дійсність, адже середньоєвропейські зимові "фрикціонки" створюються з розрахунку на м'які малосніжні зими з температурою "близьконуля": вони м'якіші за складом гуми і з менш агресивним протектором.

Цікаво, що скандинавські "липучки" теж непогано працюють на льоду, але тільки в певних умовах — при температурі повітря нижче -15 градусів та відсутності прямих сонячних променів, під дією яких навіть на такому морозі на поверхні льоду утворюється водяна плівка.

А з урахуванням використання реагентів безпечна їзда на фрикційних шинах по льоду – перехід у розряд чистої теорії.

"Всесесонка" — не вихід.

Помиляються ті, хто розглядає всесезонні шини як варіант безпечної їзди взимку.

"Всесезонка" — це завжди компроміс, а в нашому кліматі такі шини поєднують недоліки літніх та зимових покришок.

Вони значно поступаються спеціальній зимовій гумі, адже вже при десяти градусах морозу гумова суміш "всесезонок" дубіє, шина стає занадто жорсткою і дуже слизькою, а їзда будь-якої миті може обернутися неконтрольованим смертельним вальсом на дорозі.

Та й зношування всесезонних шин вище, що в результаті обернеться збільшенням витрат, а не економією.

Зимові шини на всі колеса.

Власники моноприводних автомобілів стоять перед спокусою встановити зимові шини тільки на ведучу пару коліс, тим самим заощадивши гроші.

Піддаватися цій спокусі не можна, адже така економія ілюзорна і може обернутися аварією на дорозі.

Різні фрикційні властивості шин на різних осях однаково погано впливають на керованість та безпеку на будь-якому авто.

Автомобіль з заднім приводом з літніми шинами на передній осі в кожному повороті прагнутиме їхати прямо.

А якщо "літо" стоїть на задній осі передньопривідника, то при гальмуванні задня частина прагнутиме обігнати передню, що врешті-решт може закінчитися розворотом.

А якщо йдеться про віковий автомобіль без систем АБС і стабілізації (власники саме таких машин прагнуть економити), то літньо-зимова різношинниця перетворюється на смертельну забаву: навіть у невинній ситуації може наступити блокування коліс з подальшим переходом у неконтрольоване ковзання.

Вужче чи ширше.

Тут все просто: розмірність покришок слід вибирати з рекомендованого виробником ряду типорозмірів.

При цьому зимове "взуття" може бути трохи вже літнім і з більш високим профілем.

Вужча шина має меншу пляму контакту і, як наслідок, створює більший питомий тиск на дорожнє полотно, що покращує керованість на укоченому снігу, льоду і на сніговій каші.

До того ж, така покришка меншою мірою схильна до ефекту аквапланування.

А більш високий профіль необхідний для безпечного пересування зимовими дорогами, де сніг і лід нерідко приховують вибоїни та напливи полотна: у результаті зменшується ризик пробою боковини шини та пошкодження краю диска.