/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F81%2F7589ad348a0e94e9b2755e183901db8f.jpg)
«Місце життя, місце новин, місце створення сенсів». Як працює медіацентр «Україна»
Створений на третьому тижні великої війни медіацентр «Україна» у Львові допомагає іноземним і українським журналістам, які висвітлюють російсько-українську війну. За перший місяць він прийняв понад 1500 медійників із десятків країн. Тут щодня відбуваються брифінги, які український глядач може побачити онлайн і в етері національного телемарафону. Як експертам медіасфери вдалося об'єднатися, які проблеми іноземних журналістів розв'язують і як допомагають світу зрозуміти Україну, розповіли співзасновники медіацентру Андрій Шевченко, Максим Саваневський і Василь Самохвалов.
Команда, яка створила медіацентр «Україна», з першого дня війни допомагала державі в комунікації на різних ділянках, у тому числі взаємодії з журналістами з-за кордону, розповідає Максим Саваневський, експерт із онлайн-комунікацій, співзасновник Українського кризового медіацентру, керівний партнер комунікаційної агенції PlusOne. «На початку березня ми побачили, що у Львові перебувають сотні іноземних журналістів. Місцева влада швидко створила комунікаційний центр, який організував фіксерів — принаймні, цей ринок з'явився у Львові. Комусь допомагали краще, комусь — гірше, але журналісти потребували більш комплексної допомоги. Ми зрозуміли, що треба включитися в цей процес», — розповідає він.
«Медіацентр “Україна” — це громадська ініціатива експертів у сфері медіа та комунікацій, які спільно з громадськими організаціями і владою працюють над однією великою стратегічною задачею: допомогти світу зрозуміти, що в Україні відбувається зараз, що буде відбуватися і що світ із цим може і має зробити», — каже Андрій Шевченко, колишній журналіст і політик, посол України в Канаді у 2015 — 2021 роках. Він називає себе самопроголошеним координатором медіацентру.
«Під це завдання ми зібрали унікальну команду — “технарів”, перекладачів-синхроністів, комунікаційників із числа найкращих у країні. Між собою ми гірко жартуємо, що в мирний час у Києві ми таку команду зібрати не змогли б, тому що всі ці люди були задіяні в інших проєктах», — сказав Андрій Шевченко. У команді кількадесят фахівців, структура — горизонтальна: немає «ієрархії і начальників», тільки спільна справа.
Львівський холдинг емоцій «!Fest» безкоштовно надав приміщення в самісінькому центрі міста — пивний ресторан «Правда». Це одне з небагатьох приміщень, яке відповідало технічним і безпековим викликам. Ініціативу підтримує міська і обласна влада, налагоджена комунікація з центральною владою. «Це приклад нашої фірмової української самоорганізації, коли у важкий час для вирішення надважливих завдань усі об'єднали сили, таланти і ресурси й намагаються зробити свій внесок у перемогу», — додає Андрій Шевченко.
У медіацентру низка функцій. На сервісному рівні журналістам допомагають з базовими речами: акредитацією, пошуком фіксера та перекладача, контактами у владі, темами для висвітлення. «Наше завдання — під ключ виконати задачі від хелоу до гудбай. Журналіст приїжджає до Львова; він знає, що медіацентр — точка, з якої треба починати. Його зустріла рецепція; один QR-код привів на акредитацію в Міноборони, інший — на наш телеграм-канал, з якого він дізнається про найважливіші події. Коли прийде час залишати Львів — чи він поїде далі на схід, чи додому, — ми підкажемо, як далі рухатися і по які теми повертатися в майбутньому. Ми всі в минулому журналісти, знаємо, що потрібно і як це робиться, і намагаємося максимально використати наш досвід для допомоги журналістам», — сказав Андрій Шевченко.
На комунікаційному майданчику щодня відбуваються три-чотири брифінги. Спікери приходять офлайн або підключаються з будь-якої точки країни. «Найцікавіших» виводять у національний телемарафон. Є й брифінги у форматі off the record. На них іноземних журналістів вводять у контекст подій в Україні, наприклад пояснюють, де і як відбуваються воєнні дії.
Окремий напрям — консультаційний. Наприклад, тут навчають фіксерства. «80 – 90 % людей, які зараз працюють фіксерами, не мали досі жодного досвіду. Основна вимога — просто знання англійської мови. Більшість не мають бекґраунду в комунікаціях чи журналістиці і тому не до кінця усвідомлюють, які задачі стоять перед журналістом. Вони виконують виключно логістичну функцію. Хороший фіксер допомагає шукати контент, заглибитися в контекст того, що відбувається, зрозуміти, в чому суть війни і чому вона почалася, допомогти знайти цікаві теми. Ми щотижня збираємо фіксерів із досвідом і медіаюристів, які розповідають, як ця професія в принципі працює, а журналісти розповідають, чого очікують від фіксерів», — говорить Максим Саваневський.
Для місцевих журналістів і українських медійників із інших регіонів медіацентр також став комфортним хабом для роботи та безпечним укриттям.
«Журналісти приїжджають з дуже поверхневим уявлення про події»
На момент створення медіацентру у Львові вже акредитувалися більше 800 іноземних журналістів, а нині їх понад півтори тисячі, говорить Василь Самохвалов, експерт із політичних комунікацій, засновник комунікаційної агенції RMA. «Львів — вхідні ворота в Україну. Як це виглядає: журналіст приїжджає сюди, залишається на кілька днів. Потім частина їде до Києва або на схід, а відсотків сорок — залишаються. Більшість приїжджають на три-п'ять днів, на тиждень-два, виконують редакційні завдання і їдуть. Постійно тут перебувають сімсот-вісімсот іноземних журналістів», — додав Максим Саваневський.
Ключова роль медіацентру в тому, щоб допомогти журналістам отримати чітку і сфокусовану картинку про події в Україні, говорить Василь Самохвалов. «За правилами голлівудської драматургії, будь-який фільм має починатися з розкриття контексту. Журналісти приїжджають із дуже поверхневим уявлення про події. Наша задача — дуже швидко пояснити, де добро, де зло, чому все це відбувається, тому що вони гадки не мають про причини цього конфлікту. Наша задача зробити так, щоб вони максимально чітко, глибоко і прозоро розуміли це», — пояснив експерт.
![]()
Брифінг off the record
Контент медіацентру поширюється українською та англійською на сайті, ютубі, телеграмі, фейсбуку, твіттері, а також електронною розсилкою на понад 1200 адрес медіа. Його створює редакторська команда з шістьох людей і близько двадцятьох медійників. Головне завдання і виклик — дивитися на «товар» очима кінцевого споживача: іноземного журналіста. Зокрема, доводиться враховувати багато нюансів і пояснювати очевидні для українців речі, розповідає Василь Самохвалов. «Постійно слід ловити себе на думці, що ми працюємо для людей, яких можуть цікавити інші теми, які нам видаються другорядними. Це є викликом — перебувати в системі координат, у якій існують іноземні журналісти, — пояснює він. — Ще потрібно тримати середню температуру, тому що в журналістів різних країн різне уявлення і пріоритети. “Від хелоу до гудбай” перетворюється на “від конічіва до сайонара”. Ми маємо зійтися десь посередині і знайти рішення, зрозуміле більшості».
І самі журналісти відрізняються, додає Василь. «Є CNN, які завозять команду в кількадесят людей, розгортають супутникову тарілку й обростають продюсерами, які під ключ усе вирішують. А є фрилансери, які приїжджають сюди без тем і грошей, просять допомагати персональними телефонами, наприклад керівника Донецької військово-цивільної адміністрації, і чомусь потім дивуються, що він не виходить до них на зв'язок. У цьому серйозному діапазоні ми намагаємося маневрувати та допомогти кожному», — розповідає експерт.
Команда збирається на мозкові штурми, щоб балансувати спікерів з різних сфер життя, говорить Андрій Шевченко. Найбільший запит — на представників влади як основних ньюзмейкерів і на людей у формі: військових, рятувальників, прикордонників. Як «неочевидних» гостей запрошували представників ІТ-компаній, громадських і міжнародних організацій. «Особливо любимо живі людські історії. Вивели на брифінг колектив Луганської філармонії, який у 2014 році мусив переїхати в Сєвєродонецьк, а зараз — у Львів. Були біженці з Маріуполя, була акторка Анастасія Пустовіт, яка вирвалася з пекла, влаштованого кадировцями і росіянами під Києвом», — додав він.
![]()
Брифінг Анастасії Пустовіт
Медіацентр вибудував професійні стосунки з ньюзрумами національних телеканалів-учасників телемарафону, розповів Андрій Шевченко. За його словами, команда намагається запропонувати колегам із Києва унікальну додану вартість, і це вдається. «Коли у Львові влучила ракета, нам удалося за лічені хвилини розгорнути майданчик, на який вийшов і міський голова Львова, і керівник обласної військової адміністрації. За брифінгом у прямому ефірі в ютубі стежило близько 600 тисяч людей, не рахуючи тих, хто бачив його в національному марафоні по телебаченню. Наші технарі бігли містом у напрямку медіацентру, коли ще не оголосили кінець повітряної тривоги. Але ми знали, що критично важливо показати людям у Львові, країні і світі, що є новий рівень ескалації і що в такий спосіб Росія намагається передати привіт Львову, всій Україні і Байдену, який у цей час був у Польщі. Ми розуміли, що хвилини вирішували все», — каже Андрій Шевченко.
«Ми стали місцем життя, місцем новин і місцем створення смислів»
Паралельно зі Львовом медіацентр «Україна» відкрився в Києві. Його координує Аліна Фролова, заступниця голови правління Центру оборонних стратегій. Ініціативи підтримують між собою тісний зв'язок, використовують один бренд і сайт, але працюють як окремі організації, пояснив Максим Саваневський. Схожі центри незабаром з'являться і в інших містах, припускає експерт. На це є запит і від іноземних журналістів, і від українських медійників у регіонах. «Зараз консультуємо команду, яка запуститься в Харкові. Є складні безпекові питання, але є команда, готова це зробити. В Одесі хоч не така критична безпекова ситуація, як у Харкові, але є запит у журналістів на створення центру. Ми радо готові допомагати в цьому і взаємодіяти», — розповів Максим Саваневський.
«За цей час ми стали місцем життя, місцем новин і місцем створення сенсів. Місцем життя — бо щодня проходять сотні людей, які можуть обмінятися новинами, попрацювати, зарядити свій ноутбук; якщо треба — поїсти, заховатися в підвал під час повітряної тривоги. Місцем створення новин — на наших очах створюється історія, коли голова Верховної Ради і президент парламентської асамблеї Ради Європи пліч-о-пліч виходять і розповідають, як Україна і Європа разом даватимуть відсіч Росії. Створення сенсів — ми об'єднали людей, щоб разом думати над тим, як разом перемагати в інформаційній війні. В одному колі сиділи представники влади, креативних агентств, музичних фестивалів, медійної тусовки і разом накидали ідеї, як ще можна підтримати цікавість до України», — сказав Андрій Шевченко.
«Головний піарник України сьогодні — український військовий, волонтер і народ»
Команда медіацентру має на найближчий час кілька планів. По-перше, залучити донорське фінансування; центр запустився і працює на волонтерських засадах, однак потребуватиме підтримки, говорить Максим Саваневський.
По-друге, «важливо вже зараз дивитися вперед і піднімати горизонт планування», говорить Андрій Шевченко. «Ми всі розуміємо, що ми перейшли в забіг на марафонську дистанцію. Вже зараз треба думати, як ми зможемо підтримувати інтерес до України. Цикл життя новин дуже короткий. Пам'ятаємо, як швидко цікавість до України почала загасати у 2014 році. На перші шпальти нас повернула трагедія з літаком МН-17. На щастя, в останні тижні не було глобальних подій в інших куточках світу. Але світ так влаштований, що будуть інші теми, тому нам доведеться конкурувати в інформаційному полі», — пояснив експерт.
Інше поле для роздумів — як Україні використати унікальний шанс для ребрендингу. «Сьогодні кожен українець малює новий колективний портрет нескореної, талановитої, потужної нації. Ці нові сенси — те, над чим ми хотіли би працювати в майбутньому і намагаємося приділяти час зараз», — сказав Андрій Шевченко. Мета — щоби кожна людина і компанія у світі задумалася, як допомогти Україні, додав Максим Саваневський.
![]()
Зустріч фіксерів
«Перед нами не стоїть задача, щоб через медіацентр пройшло 250 чи 25 тисяч журналістів. Нашу ефективність важко виміряти. Думаю, вона міряється не кількістю твітів чи новин, а тим, як ми впливатимемо на інформаційний простір закордоном і як Україні допомагатимуть», — сказав Максим Саваневський.
«Ще один очевидний критерій ефективності — наша перемога. Маємо майстерно використати нинішній досвід. Головний піарник України сьогодні — це український військовий, волонтер і народ. Він створює найкращу історію про Україну, а наше професійне завдання — допомогти транслювати це назовні», — додав Андрій Шевченко.
«Ресторан, у якому працює медіацентр, називається “Правда”. Це пивоварня, яка свого часу почала варити легендарне пиво “Путін хуйло”. Коли ми в’їжджали в це приміщення, виходили з того, що правда переможе. Коли відкривали медіацентр, побачили, як десятки іноземних журналістів роздивлялися всю цю пивну інфраструктуру навколо. І ми сказали: “Так, це одна з найкращих і найвідоміших пивоварень міста і країни. Прийде день, коли ми обов'язково піднімемо келих за велику і славну українську перемогу. Над цим і працюємо», — резюмував Андрій.
Фото, відео: Ukraine Media Center / Facebook

