«Присвята Максу Левіну». У Боярці відкрили фотовиставку The War Is Not Over Yet

Ознайомитися з фотовиставкою можна до 28 липня.

На церемонії відкриття були присутні мати, рідні, друзі та колеги Левіна, а також місцеві жителі, які прийшли згадати його. 

«Я сама виховувала Максима, відколи йому було 10. Він був моєю опорою і підтримкою. Якщо я плакала, він завжди говорив: “Мамо, не плач, у тебе змінюється колір очей”. Тепер я плачу постійно. Діти в нього – янголята, він був супертатом. Вони також не можуть пережити цю трагедію», – згадує сина Валентина Левіна.

Макс Левін знімав війну впродовж восьми років, від самого її початку. Висвітлював Революцію Гідності, у дні найзапекліших протистоянь був на Майдані. У серпні 2014-го разом із колегами Маркіяном Лисейком, Іваном Любишем-Кірдеєм і Гошею Тихим дивом вирвалися з оточення в Іловайську. Після цього став співавтором документального проєкту Afterilovaisk про військових і цивільних, яким довелося пережити цю трагедію. Макс Левін устиг попрацювати для LB.ua, Hromadske, Reuters, BBC, Associated Press, Wall Street Journal, TIME, Радіо Свобода. 

Після 24 лютого 2022 року Максові довелося знімати війну вдома, в Київській області. 13 березня він дав про себе знати востаннє. 1 квітня його тіло знайшли в селі Гута Межигірська – росіяни убили журналіста двома пострілами. За даними власного розслідування організації «Репортери без кордонів», Макса Левіна могли стратити російські військові. 7 липня 2022 року Максу Левіну мав виповнитися 41 рік.

Макс Левін був нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня та Спеціальною відзнакою Премії імені Георгія Гонгадзе за визначний внесок у розвиток української фотографії, відданість професії і відвагу. 

«Наш курс із Максом був паралельним: коли Макс був в Іловайську, я був у Лисичанську, Майдан ми теж знімали поруч… Макс дуже багато пройшов. Побиття на Майдані, Іловайськ, і потім Мощун – це фінальна історія. Я точно знаю, що Макс надихнув багатьох людей почати знімати. Тобто навіть не "історичні" кадри, не це важливо, а те, що за собою Макс привів чимало фотографів, які працюють і зараз. Для нас це приклад», – коментує фотокореспондент видання «Телеграф» Ян Доброносов.

Фотограф та більдредактор видання «Ґрати» Cтас Юрченко,, каже, що війна забирає найкращих. 

«Для мене Макс – це перша серйозна втрата серед близьких і знайомих. Після цього з'явилися вже інші фотографії дорогих мені людей на цій виставці. Але як було тоді з Максом, коли він зник, як ми чекали і сподівалися, і як потім це вийшло на загал, ніколи не забуду. Це було дуже тяжко. Але про Макса треба згадати все одно. Його усмішка, його сміх… Макс був такою позитивною людиною, і цим позитивом він заряджав усіх навколо».

Макс Левін був одним із перших журналістів, які загинули від рук росіян. Наразі їх уже 33:

• 8 загинули під час виконання професійних обов’язків;
• 14 – захищаючи Україну в лавах Збройних сил;
• 11 – внаслідок російських обстрілів та катувань.

Щонайменше 14 журналістів були поранені. Щонайменше 15 – зникли безвісти.

Виставка The War Is Not Over Yet – вияв солідарності з українськими медійниками та медійницями, які борються за правду, ризикуючи власним життям. Проєкт покликаний розповісти про тих, завдяки кому світ знає про війну, яку розвʼязала Росія проти України – йдеться про журналістів та журналісток, які загинули, були поранені, опинились під обстрілами, у полоні або зазнали переслідувань від початку повномасштабного вторгнення.

Ознайомитися з фотовиставкою в Боярці можна до 28 липня.

Організатори виставки: Український ПЕН, Інститут Масової Інформації, Центр прав людини ZMINA, Національний музей Революції Гідності, Львівський Медіафорум, Премія імені Георгія Ґонґадзе.