Тема іномовлення російською стає все актуальнішою як для держави, так і громадянського суспільства. «Детектор медіа» вже опублікував низку матеріалів щодо контенту та цільової аудиторії телеканалу «FreeДом» ― зокрема авторські колонки Андрія Люберця, Лариса Романюк, Галини Петренко, інтерв’ю шефредактора телеканалу українського іномовлення UA Олексія Мацуки та його колонку.
Своїм баченням мети та актуальності російськомовного іномовлення спеціально для «Детектора медіа» поділився також Центр стратегічних комунікацій. Ми публікуємо текст без редагування.
Іномовлення ― це державні теле- чи радіоканали, спрямовані на іноземну аудиторію. Завдяки іномовленню держава може втілювати свою зовнішньополітичну стратегію і популяризувати власну країну. Іншими словами, іномовлення ― це власне представництво держави у цифровому та телевізійному світі за кордоном.
Основні цілі та завдання іномовлення ― поширювати за межі країни офіційні позиції своєї країни, напрацьовані наративи та меседжі, зокрема через новини, токшоу та різноманітні передачі.
У будь-якій державі іномовлення є одним із найважливіших інструментів комунікації з міжнародною спільнотою.
Іномовлення також виконує функцію першого знайомства аудиторії інших країн із культурою країни-мовника. Зокрема, стимулює інтерес до вивчення мови в іноземців. А також збільшує потенційну аудиторію для власного культурного продукту: музики, фільмів тощо.
До того ж, наявність іномовлення є свідченням лідерських амбіцій країни.
Які країни мають іномовлення?
Найбільш потужними та впливовими мовниками вже понад пів століття вважаються американські CNN International (англійською мовою) та Voice of America (47 мовами), британський BBC World News (англійською), Radio Free Europe / Radio Liberty (27 мовами), німецька Deutsche Welle (англійською, німецькою, російською), французький France24 (французькою, англійською, арабською). А також додались Al Jazeera (англійською), китайський CCTV (іспанською, французькою, арабською мовами плюс китайською), російський Russia Today (англійською, арабською, іспанською, російською та німецькою).
20 країн, що використовують іномовлення:
США ― Voice of America,
Британія ― BBC World,
Німеччина ― Deutsche Welle,
Франція ― France 24,
Італія ― RAI Italia,
Іспанія ― TVE International,
Португалія ― RTP International,
Греція ― ERT World,
Польща ― TV Polonia,
Угорщина ― Duna World,
Болгарія ― BNT World,
Литва ― LRT Lituanica,
Румунія ― TVRi,
Білорусь ― «Білорусь 24»,
Албанія ― TVSH Sat,
Росія ― Russia Today,
Китай ― CCTV4,
Індія ― DD International,
Японія ― NHK World,
Південна Корея ― KBS World 24.
Більшість із перелічених служб працюють як мультимедійні компанії. Щоб охопити якнайбільшу аудиторію, взаємодіють із нею через різні канали: від радіо, супутникового мовлення до онлайн-платформ.
Наприклад, у Франції основні медіа, що працюють на іноземну аудиторію, ― телеканали TV5 MONDE та France 24, а також Radio France internationale ― RFI ― функціонують у межах державного холдингу AEF Médias Monde.
У КНР спеціально для іномовлення створили Всесвітню мовну медіакорпорацію «МРК-Планета». У Японії такі іномовні телеканали як NHK World TV, NHK World Premium та радіоканал NHK World Radio Japan (більш відомий в ЄС як JSTV) також об’єднані в телерадіомовну корпорацію ― NHK.
Ще у 2017 році «Радіо Свобода» і «Голос Америки» запустили телеканал «Настоящее время», націлений на російськомовну аудиторію в різних країнах світу, зокрема і в Україні. Канал звертається не до однієї аудиторії в одній країні, а до потенційної російськомовної аудиторії в усьому світі. За приблизними підрахунками, йдеться про 275 млн людей.
Мова та меседжі
Канали іномовлення зазвичай ведуться рідною мовою для іноземної аудиторії,
паралельно використовується й мова суб’єкта міжнародного радіомовлення (англійська й інші).
Західні мовники також розмежовують меседжі залежно від того, на яку аудиторію розраховане мовлення ― зовнішню чи внутрішню.
Так, на сайті Deutsche Welle йдеться про те, що її передачі «повинні доносити до аудиторії широку картину політичного, культурного та економічного життя Німеччини, викладати і пояснювати німецьку позицію з важливих внутрішніх і зовнішніх питань».
А на офіційному сайті Урядового бюро по міжнародному мовленню США зазначається, що його головна місія ― «підтримувати національні інтереси США через інформування та залучення людей по всьому світу до підтримки свобод і демократії».
Очевидно, що контент іномовлення готується під специфічну аудиторію. І з урахуванням поточних умов ― мирний це чи військовий час. А отже може викликати несприйняття у громадян країни ― власниці такого ресурсу. Саме тому, враховуючи чутливість та особливість контенту, в історії іномовлення є приклади, коли деякі уряди забороняли своєму іномовленню здійснювати трансляцію на аудиторію власної країни.
Український «FreeДом»
Для України життєво важливо через іномовлення протистояти за кордоном кремлівській пропаганді, а також доносити російськомовній аудиторії ― і в самій РФ включно ― правду про війну, яку розпочав Путін.
Саме тому в березні на базі мультимедійної платформи іномовлення UATV почав діяти російськомовний марафон «FreeДом». Канал розрахований на російськомовну аудиторію у воєнний період, зокрема на російські окупаційні війська. Проєкт важливий і необхідний, адже кожен день війни ― це втрата життів найкращих українців.
Марафон «FreeДом» не ведеться на території України ― це спеціалізований російськомовний канал для мовлення за кордоном. Супутникове мовлення каналу доступне глядачам усієї Європи, а також західної частини Росії.
Після 24 лютого можна констатувати збільшення аудиторії «FreeДом» з РФ та інших країн російськомовного простору. По-перше, ютуб заблокував частину пропагандистських та сепаратистських каналів, і в їхньої аудиторії з’явилася інформаційна порожнеча. По-друге, журналісти російських видань втратили довіру аудиторії, тому люди шукають альтернативу кремлівським ЗМІ та інформації про війну проти України.
Недаремно російськомовні версії західних інформаційних порталів (типу ВВС, «Радіо Свобода» і т.п.) демонструють останнім часом шалені показники зростання відвідуваності.
Відповідно до розрахунків Міністерства культури та інформаційної політики України, потенційна телевізійна аудиторія «FreeДом» складає більше 75 млн домогосподарств. Приблизна частка росіян ― більше 55%.
Тож зараз у «FreeДом» справді є всі шанси стати альтернативою для російськомовних глядачів та читачів, які живуть у полоні кремлівської брехні.
Адже секрет успіху російської пропаганди ― в існуванні монополії на донесення інформації громадянам. А в умовах конкуренції з чесними і професійними медіа / журналістами ефективність таких каналів різко падає.
Тому Кремль і зачищає свій інформпростір від небажаних їй елементів: одні медіа закриває («Новая газета», «Дождь», «Эхо Москвы» і т.п.). Інші ― оголошує «іноземними агентами» та позбавляє доходу. А журналістів або «видавлює» за кордон, або просто ув’язнює.
Паралельно введено справжню воєнну цензуру: війну заборонено називати війною, незгоднихі з цим карають штрафами та в’язницею.
Наявність же стійких, незалежних від Кремля та популярних в аудиторії джерел масової інформації ― життєво важлива умова ефективної боротьби з російською дезінформацією та пропагандою.
Фінансування ― запорука успіху іномовлення
Іномовлення ― це майже завжди війна ідеологій та грошей. Причому грошей ― у першу чергу, адже бюджети топових іномовних корпорацій сягають сотень мільйонів доларів. Саме розмір бюджету значною мірою впливає на якість контенту, а отже й на ефективність іномовлення.
Наприклад, на просування кремлівської пропаганди за кордоном у 2022–2024 роках російський канал іномовлення Russia Today (RT) отримав понад 700 млн доларів. Для порівняння: на роботу спільного російськомовного марафону «FreeДом» коштів було виділено 165 мільйонів гривень. Це майже у 137 (!) разів менше за фінансування RT.
На щастя, в Європі пришло розуміння, що російська пропаганда ― це зброя знищення масової свідомості її громадян. Тому для її протидії від початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну ЄС уже заборонив (Україна пішла цим шляхом ще в 2014 році) кілька впливових російських інформаційних злочинців: RT, «Спутник+», РТР, «РТР Планета», «ТВ центр». На черзі «Первый» та НТВ.
Але для повної поразки пропаганди РФ однієї заборони її каналів мало ― паралельно треба створювати альтернативний контент. Саме тому Україна виступає за те, щоби пропагандистські російські канали в мережах європейських країн замінив телеканал «FreeДом». Та й для Європи це найшвидший і найдешевший спосіб забезпечити власну інформаційну безпеку.