Пісня – сліди по яких ми повертаємося в різні часи життя

Маестро Євген Станкович сьогодні зустрічає своє 80-літнє різдво! Многая і благая літа!!!.

Євген Станкович: «1984 року я писав музику до кінофільму «Кармелюк» і на початках зйомок мова не йшлася про якусь пісню.

Проте після знайомства у Львові з Ігорем Білозіром, режисер Григорій Кохан приніс мені сербську мелодію, яка, на його думку, мала бути основою майбутньої пісні.

Вірша написав Борис Олійник.

Мені залишалося підправити дещо, аранжувати і так народилася «Гей, моя доле».

Я не знав, що в стрічці, а саме, в четвертій серії, пісню буде «грати» Ігор Білозір, а звучатиме голос Віктора Шпортька..

Який рок долі – нема нині Ігоря, Віктора Шпортька, Григорія Кохана і Бориса Олійника.

А пісня живе… Що ж до Ігорка, то завжди ставився до нього, як до професіонала, до самобутнього композитора.

Хоч він був набагато молодший за мене, ми з особливим теплом і повагою завжди говорили один про одного.

А який ансамбль створив Білозір, які пісні народжувалися!!! Треба не забувати дякувати й Вікторові Камінському, адже саме в його класі Львівської консерваторії Ігор здобував фах композитора».

Іван Гаврилюк (виконавець головноі ролі): «Під час зйомок фільму «Кармелюк» до мене в готель «Львів» завітав Ігор Білозір.

Під час вечері до нас приєднався режисер фільму Григорій Кохан, який до того не був знайомий з Білозіром, але добре знав його творчість.

За кілька хвилин розмови режисер сказав: «Ігорку, завтра знімаєшся в кіно!» Ігор був вільний і незалежний, для нього рангів не існувало.

Він однаково розмовляв з високими посадовцями, так як зі мною чи своїми друзями.

Спина в нього не гнулася, як у багатьох, на жаль, українців.

Ігор Кохану сподобався.

А наступного дня ми мали якраз знімати сцену, де поранений Устим Кармелюк лежить у художників.

І справді, Білозіра привезли на знімальний майданчик, у Палац Потоцьких, кілька годин його гримували.

Коли ж знімали сцену, де на банкеті гуляє і розважається панство, прийшов «зоряний час» в кіно Білозіра.

Кінорежисер запропонував Ігореві роль придворного співака Митницького.

Роль епізодична, однак для нього була головною, адже в кіно знявся лише тоді, єдиний раз.

Хоча в сценарії ця роль була прописана одним рядком, Ігорко перебував у кадрі хвилин до чотирьох екранного часу.

Білозір «виконував» пісню «Гей, моя доле, болем поранена, як сіре поле».

Вірш написав Борис Олійник, музику – Євген Станкович.

А звучить виконання Віктора Шпортька.

Вийшла велика ігрова акторська сцена.

Його прізвище потім було зафіксовано в титрах.

Фільм вийшов на екрани у 1985-му, шестисерійний, Ігор дебютував у четвертій серії.

Головні ролі виконували Іван Гаврилюк, Наталя Сумська, Борислав Брондуков, Костянтин Степанков.

Може, й я заслужив у Бога на таке оточення і в такий щасливий час жити і тісно працювати з Божими людьми.

Усі були учителями, братами, друзями.

Ніхто з них ніколи не силував мене.

Жоден з них ніколи не знав ніякої зіркової хвороби.

Хтось працював більше, хтось менше.

Але щоб надувати щоки і ставити себе вище за інших – подібного у нас не було ніколи.

Не дай Боже! Ми не були ідеальними, але намагалися такими бути».

Євген Станкович є центральною фігурою в сучасній музиці України.

Плідно працюючи, він написав шість симфоній, дванадцять камерних симфоній, оперу «Коли цвіте папороть», п’ять балетів, величезну кількість ораторіальних, камерно-вокальних та інструментальних робот, а також музику для шести спектаклів та більш ніж 100 фільмів.

Пригадаймо декілька з них – «Мавка», «Ярослав Мудрий», «Легенда про княгиню Ольгу», «Устим Кармелюк», «Украдене щастя», «Кам’яна душа», «Час збирати каміння», «Роксолана».

Чому розпався їх дует.