Вважаю, що не можна президентові України номінуватися на премію миру.
Після клянчання матвієнчихи про перемовини – тим паче не можна.
Премія миру в сам розпал війни, коли ні про які перемовини не може бути й мови, – це не лише невчасно, але алогічно і підступно.
Це – іміджева пастка з підштовхуванням до компромісів.
Зараз, на атакувально-мілітарній фазі війни, премія миру – шкідлива й двозначна як для лідера країни, яка енергійно перемелює ворога й зупинятися не збирається.
До перемоги йдуть воїни, а не миротворці.
І ЗСУ стоїть за перемогу, а не мир у понтифіко-теслівській версії.
Зараз це вже пізно, але було б набагато сильнішим ходом відмовитися від себелюбної номінації й, наприклад, передати її польському народові.
Це був би набагато виграшніший крок, який би переніс акцент із нав’язливого «примирення» в бік допомоги Україні й спричинив би перезавантаження цієї теми на тлі специфічних трендів зі «збереження миршавого обличчя».
Це нам треба значно більше, ніж іменні, передчасні й іще не заслужені премії.
Одну з премій може отримати Зеленський.