Куди зникає моторна олива і як зменшити апетит двигуна

Чи може справний двигун страждати на підвищений оливний апетит? Звісно може!.

Чим сучасніший автомобіль, тим рідше потрібно лазити під капот – хіба що омивайку долити.

Однак бувають і конфузи: до планового ТО далеко, а олива в новому моторі вже кудись зникла.

Це як? Адже справні автомобілі колишніх епох взагалі не вимагали доливання оливи між змінами!.

НОВИНИ, ТЕСТ-ДРАЙВИ, ОГЛЯДИ: ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ TELEGRAM-канал УКРАЇНА ЗА КЕРМОМ.

ВСЕ ПРО АВТО.

Трохи теорії.

Двигун внутрішнього згоряння повинен споживати певну кількість оливи.

Основна стаття витрати – чад у циліндрах.

При русі поршня від верхньої мертвої точки вниз на стінці циліндра завжди залишається масляна плівка, яка випаровується під впливом робочої суміші, що горить.

Витрата на чад може становити до 80% від загальних втрат мастила.

Ще частина оливи виноситься з картерними газами через систему вентиляції картера, потрапляє на впуск і згоряє в циліндрах.

Оливовідбивні ковпачки теж поводяться неідеально, тому додається витрата на мастило клапанів.

У двигунах з турбонаддувом існують витоки через ущільнення валу, що з’єднує робочі колеса турбокомпресора.

Якщо мотор новий, йому необхідна обкатка – навіть якщо рекламні справи майстри стверджують протилежне.

Спочатку поверхні кілець і циліндрів мають шорсткість у кілька мікрометрів, а тому працюють у режимі прикордонного тертя замість гідродинамічного.

Притирання зазвичай знижує шорсткість приблизно на порядок, а закінчується вона у всіх по-різному: у когось через десяток тисяч кілометрів пробігу, у когось раніше.

Це визначається режимами експлуатації машини, погодними умовами, стилем їзди та іншими факторами.

Підвищена витрата оливи при обкатці – явище нормальне.

А причини споживання оливи вже обкатаним мотором можна поділити на три основні групи.

Особливості конструкції.

Найзапеклішим нападкам зазнають німецькі машини, здатні їсти оливу занадто інтенсивно.

Наприклад, Volkswagen Touareg минулого покоління, згідно з інструкцією, має право споживати літр на кілька тисяч кілометрів.

Чим більше дренажних отворів у канавці під оливознімне кільце, тим краще відведення оливи.

Даунсайзинг сучасних двигунів веде до мініатюризації всіх його елементів.

Маленькі поршні та тонкі поршневі кільця знижують тертя.

А щоб мініатюрні поршні зберігали міцність, іноді економлять на наскрізних отворах в зоні роботи оливознімного кільця.

На одних поршнях їх вісім, на інших – лише чотири.

А на старих моторах для дренажу взагалі були прорізи-вікна! Невелика кількість таких отворів погіршує відведення оливи, яка зрештою згоряє.

А те, що залишилося біля кільця – закоксовує його, позбавляючи рухливості та герметичності.

Перетин отворів для відведення оливи в кільцях теж часом недостатнє.

Оливі залишається один шлях – в циліндр.

Інше наслідок даунсайзингу – наявність компресора наддуву, або навіть двох.

Вони збільшують навантаження на «залізо» двигуна, та й самі теж потребують мастила.

На витрату оливи впливає співвідношення об’єму мотора та маси автомобіля.

Чим слабший двигун, тим сильніше його доводиться навантажувати, викручувати – і тим вища витрата оливи.

Особливості експлуатації.

Чим вище швидкість, тим швидше «ворушаться» поршні в циліндрах, тим більше оливи йде на чад.

У прямому значенні слова підливає оливи у вогонь і підвищене навантаження на автомобіль: перевезення важких вантажів, буксирування причепа, їзда бездоріжжям, горах і так далі.

Гірські дороги – взагалі окрема розмова.

На крутих поворотах і ухилах колінчастий вал часом входить у контакт з маслом, «збиваючи» його та додатково навантажуючи систему вентиляції картера масляними бризками.

Те саме явище може спричинити агресивна їзда.

В обох випадках “апетит” буде сильнішим, якщо рівень масла близький до максимуму.

У жарку погоду споживання оливи зростає, оскільки його в’язкість падає.

Цікаво, що витрата може збільшитися і в сильний мороз: для швидкого розігріву каталітичного нейтралізатора контролер фактично починає лити паливо в камеру згоряння, що призводить до розрідження мастила в піддоні.

Автомобілі з механічною коробкою передач можуть просити частішого доливання масла через те, що водій неоптимально вибирає моменти перемикання передач.

Забитий повітряний фільтр викликає зростання розрідження, що збиває налаштування вентиляції картера.

Загальне правило: будь-який автомобіль з пробігом, навіть бувши технічно справним, їсть оливи більше, ніж такий же новий.

Неправильне обслуговування.

Головний упор – власне на моторну оливу.

Ii підвищена витрата може бути викликана тим, що власник машини в гонитві за економічністю або за модою залив у мотор масло типу 0W-20, хоча інструкція такого не рекомендувала.

Воно поводитиметься як вода, а тому закінчиться досить швидко.

Інший варіант – затягування із заміною старої оливи.

Мовляв, мотор працює – і добре.

Можна потрапити й на «ліву» оливу з непередбачуваними характеристиками.

Апогеєм неправильного обслуговування є нещільно затягнутий оливний фільтр та пробка зливу оливи, з-під яких олива може витікати на дорогу.