Чи застосує Путін ядерну зброю: погляд з боку психології

"Росія може застосувати ядерну зброю, якщо зіткнеться з екзистенційною загрозою". Такі заяви робили Пєсков, Медведєв та й сам Путін, плюс, так сказано у російській військовій доктрині. Але тільки в цьому документі екзистенційна загроза не має чіткого визначення.

Виходить, застосування ядерної зброї залежить не від конкретного факту, а від того, що вважають цією загрозою. І ухвалюватиме рішення Путін. Що твориться в його голові ми не знаємо, але ми знаємо, як мислить більшість людей, як будується наше мислення, як психіка реагує на ті чи інші події. І експерти застосували ці знання та досвід на Путіна. Автори статті розбирають три психологічні ефекти.

Ефект помітності

Коли людина має зробити складний вибір, у якому потрібно врахувати і зважити багато деталей, мозок схильний спрощувати завдання. Наша психіка не справляється зі зважуванням усіх "за" та "проти", з оцінкою кожного питання та пункту. Тому ми звужуємо коло до однієї конкретної мети, яку хочемо досягти.

Наприклад, виборцям потрібно вирішити, за кого проголосувати під час виборів. Швидше за все, вони оберуть кандидата, який поділяє найголовніші цінності. Кандидат за ЛГБТ. То я за нього і проголосую. А яка у кандидата програма з інших питань стає не такою важливою. Вибір робиться без аналізу картини загалом. Насамперед нас хвилюють найважливіші для нас завдання, а всіма іншими можна знехтувати.

У Путіна головна мета – не програти війну. Інші завдання – зберегти життя людей, зберегти економіку Росії, налагодити міжнародні відносини. Це ніби другорядні пункти, які він може проігнорувати. Цей ефект помітності може підштовхнути Путіна до ядерної атаки, якщо застосування ядерної зброї допоможе перемогти у війні, то він може натиснути кнопку, не замислюючись про можливі наслідки.

Арифметика співчуття

Цей ефект можна описати виразом "смерть однієї людини – трагедія, смерть мільйонів – статистика". Іншими словами, коли ми чуємо історію про трагічну смерть однієї людини, то нас вона чіпляє набагато більше, ніж новини про загибель сотень тисяч людей. 2015 року в мережу облетіли фотографії Айлона Курді, сирійського хлопчика, який загинув під час втечі із Сирії. Публікація однієї цієї фотографії викликала величезний суспільний резонанс і люди почали набагато активніше обговорювати війну в Сирії.

На той момент війна йшла вже 4 роки, сотні тисяч людей загинули, але суспільство цього немовби не помічало. Це не означає, що з нами щось не так, це психологія і так, на жаль, працює наш мозок. Ефект співчуття діє на всіх, включаючи Путіна. Так що якщо він все ж таки зважиться застосувати ядерну зброю, кількість абстрактних для неї жертв не має значення.

Безпосереднє ставлення до ядерної зброї

2017 року вчені провели експеримент, вони поставили жителям США завдання: уявіть, що Америка розпочала війну з Іраном. Війна йде не за планом, а якщо конфлікт не закінчити зараз, загинуть ще 20 тисяч американських солдатів. Чи станете ви скидати ядерну бомбу на Іран, щоб закінчити війну та врятувати військових?

Більшість респондентів відповіла позитивно, причому незалежно від того, скільки загинуло іранських мирних жителів – 100 тисяч чи 2 мільйони. Цифри давали різні. Цей ефект назвали "чеснотним насильством", коли людина готова зробити якийсь жорстокий вчинок, але при цьому вважає, що його жорстокість призведе до чогось доброго.

Причому, як з'ясували вчені, що більше жорстоких законів підтримує людина, то більше вона схвалювала ядерний удар. Наприклад, за застосування ядерної зброї частіше виступали респонденти, які підтримують страту, аборти та расову дискримінацію. І на думку авторів, Путін якраз із тих, хто виправдовує насильство уявним добром. Підтвердження цього вони бачать у його політиці, репресіях, розгонах демонстрацій та самій війні.

Звичайно, всі ці психологічні ефекти не допоможуть зі стовідсотковою ймовірністю сказати, чи буде ядерний удар, чи ні. Але на думку авторів статті, ці аргументи доводять, що ймовірність застосування Путіним ядерної зброї досить висока. Тому вони радять лідерам Заходу пам'ятати про це та продумати свої дії наперед.