В історії вже були приклади підриву гребель на Дніпрі, під час Другої Світової війни радянські спецслужби заклали вибухівку та підірвали у Запоріжжі дамбу Дніпрогесу.
Катастрофа, яку влаштувала Росія, підірвавши Каховську ГЕС, не перша подібна подія на Дніпрі. 82 роки тому радянські спецслужби підірвали греблю Дніпрогесу у Запоріжжі. Так намагалися запобігти наступу німецьких військ, а радянська пропаганда звинуватила у підриві німців. Багато деталей підриву 1941 і 2023 років виглядають схожим.
Нікого не попередили
“Усю свою чорну ненависть вклали фашисти у знищення Дніпрогесу. Вони сподівалися, що його ніколи не поновлять”, — каже диктор за кадрами радянської хроніки кінця 1940-х років.
Стовпи води, які здіймалися від вибухів на тлі греблі, мали остаточно переконати глядачів, що саме німці вивели з ладу станцію — розбомбили її з повітря. Звинувачення у цьому було долучено до переліку злочинів Третього рейху та на Нюрнберзькому процесі. Але зрештою виявилося, що зробили це зовсім не німці.
Торішнього серпня 1941 року радянська армія відступала під тиском німецьких військ. Командування Червоної армії вирішило підірвати мости у Запоріжжі та дамбу ГЕС (яка була ще й мостом), щоб перешкодити ворогові переправитися на лівий берег Дніпра.
Однак підрив здійснили так стрімко, що ані військових, ані цивільних про це не попередили. За даними істориків, загинули тисячі людей, яких змило величезною хвилею.
Торішнього серпня 1941 року німці підійшли до Запоріжжя. Вранці 18 серпня німецькі війська вже мали місто, але штурму станції чи спроби атакувати переправу ще не було. Дамба була під радянським контролем. Історики вважають, що підірвати станцію та міст вирішила ставка Верховного головнокомандування СРСР. Станцію повністю замінували ще на початку серпня. Підривом, зважаючи на все, займалося НКВС. Про операцію знав обмежене коло осіб.
Згідно з існуючими документами, 18 серпня близько 20:15 пролунав вибух. У стіні греблі утворився пролом довжиною близько 165 метрів (із загальної довжини 600 метрів). Руйнування виявилися більшими, ніж планувалося.
Внаслідок прориву, як вказують історики, утворилася багатометрова хвиля (від 5 до 30 метрів заввишки, при цьому загальна висота греблі становила 60 метрів), яка кинулася знищувати все на своєму шляху.
Нижче за течією від станції знаходилися тисячі людей – жителі прибережних сіл, біженці, які готувалися переправитися на лівий берег, і війська, що відступають.
Є численні свідчення, що загинуло багато радянських військових, що базувалися на острові Хортиця.
Численні жертви
У багатьох джерелах виявляються дані про велику кількість загиблих, аж до 100 тисяч. Однак є й ті, хто ставить під сумнів такі втрати. Запорізький історик Володимир Лініков запевняв, що цифра у 3 тисячі жертв “найближча до правди”.
А ось у чому точно сходяться всі дослідники цієї теми – від підриву практично не постраждали німецькі війська, які були далеко від Дніпра. Вони втрат не зазнали.
Німецька армія зайняла Запоріжжя через півтора місяці. У лютому 1942 року німці закопали пролом у греблі та встановили нові турбіни. Згодом вони поновили роботу ДніпроГЕС.
А 1943 року вже самі німці підірвали ГЕС, щоб зупинити контрнаступ радянських військ.
Восени-взимку 1943 року німці поступово руйнували частину мостового переходу. Зокрема, для того, щоб водою знести понтонні переправи Червоної армії, які звели нижче річкою для форсування.
Підрив Дніпрогесу німцями через різні обставини виявився набагато менш масштабним, ніж радянський. Після всіх цих пошкоджень роботу станції відновили лише у 1947-50 роках. Тоді вона була єдиною на Дніпрі. Решта ГЕС дніпровського каскаду збудували пізніше.