Як передає Укрінформ, сумну звістку повідомило Радіо Свобода із посиланням на журналіста Вахтанга Кіпіані.
«Не стало Василя Овсієнка – людини численних чеснот, християнина, українського філолога, редактора, літописця руху опору, популяризатора життя і творчості Василя Стуса та інших дисидентів, політвʼязня брєжнєвсько-горбачовських таборів», – ідеться в повідомленні.
Своїми спогадами про зустрічі з Василем Овсієнком поділилася у Фейсбуку правозахисниця, голова Центру громадянських свобод і лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук.
«Завжди памʼятатиму наші розмови за дружнім столом у Євгена Сверстюка. Як він декламував вірші своїх замордованих совєтами друзів на наших літературних вечорах у Будинку Вчителя. І ті ключі від камери у таборі ВС-389/36 в селі Кучино Пермської області, де сидів він, Левко Лук’яненко, Михайло Горинь, Василь Стус, Валерій Марченко, Юрій Литвин, Олекса Тихий та інші українські дисиденти. Василь Овсієнко підібрав їх в напіврозваленому приміщенні тюрми. Він казав: «Дай Боже, щоб ці ключі тільки були в музеях, а не в когось в руках», - написала Матвійчук.
Василь Овсієнко народився 8 квітня 1949 року в селі Ставки Радомишльського району Житомирської області. У 1967-1972 рр. навчався на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Уперше був заарештований у березні 1973 року за обвинуваченням в антирадянській агітації за розповсюдження самвидаву. У грудні був засуджений Київським обласним судом до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму. Після цього був іще двічі засуджений за «антирадянськими» статтями.
У вересні 1988 р. увійшов до Всеукраїнської координаційної ради Української Гельсінської Спілки. Був обраний головою Житомирської філії УГС. У листопаді 1989 р. - учасник експедиції з перепоховання Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина. Співголова Українського комітету «Гельсінкі-90». Організовував експедиції на Соловецькі острови та в урочище Сандармох на місце загибелі тисяч представників української інтелігенції.
Василь Овсієнко був нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого V ст., «За заслуги» III ст. і «За мужність» I ст.
Фото з сайту Українського інституту національної пам'яті