Б'ють по чорному і карають за все: історія українського журналіста, якого викрали росіяни

На початку повномасштабного вторгнення Дмитро перебував разом із батьками в селі Козаровичі. 2 березня 2022 року в хату родини Хилюків влучив снаряд.

Окупанти закрили батька журналіста у підвалі, а сина викрали

Василь Хилюк відвіз дружину до сусідів й коли він повертався назад, то їх у дворі оточили п'ятеро російських військових з автоматами. За його словами, окупанти стріляли.

Окупанти закрили батька журналіста у підвалі, де тримали 10 днів, а його сина кудись відвели.

Потім положили нас на землю, обшукали, а тоді зв'язали руки, закрили очі й повели кудись. Потім нас розділили, Дмитра повели далі, а я був зачинений у підвалі. Я не знав, куди вони відвели мого сина. У підвалі нас тримали десять днів, потім перевели,
– розповів Василь Хилюк.

Згодом Василь зустрівся із сином і через два дні чоловіка відпустили. Натомість Дмитра забрали. Родина досі не знає, де перебуває Дмитро.

"Потім ми зрозуміли, що його вивезли до Росії. Де точно перебував наш син ми не знали й не знаємо зараз. За чутками, він в Новозибкові Брянської області, але ми не впевнені, чи там він зараз", – сказав батько журналіста.

Василь розповів, що востаннє бачив сина, коли був у полоні разом з ним, 11 березня 2022 року.

Тоді зачитали список, п'ять людей зі села відпустили, а сина не відпускали. Я запитав їхнього командира, чи ким він там був, чому сина не відпускають. Він так ухилився: "Та не переживайте, прийде додому через кілька днів, бо війна скоро закінчиться",
– зазначив чоловік.

Батько розповідає, що окупанти вивели його сина із зав'язаними руками та очима, як це було з іншими заручниками.

"І після цього ми чекали хоч якусь вісточку через Червоний Хрест, або через його роботу. На роботі сказали, що Росія підтвердила, але треба мовчати, щоб його звільнити, не розголошувати, бо це лише завдасть шкоди. Ми мовчали понад пів року, до нас приїжджали журналісти, але ми ж не добивались так, як зараз", – зазначив він.

Дмитро Хилюк може перебувати у Володимирській області

За його словами, міжнародні журналісти чули, що Дмитро сидить в одиничній камері, "але не зрозуміло чому так".

Інші зі села теж сидять в цьому місті. Знайома казала, що цих людей розмістили у спільній камері,
– розповів пан Василь.

Зрештою родина Хилюків дізналася про долю Дмитра через Червоний Хрест. За словами пана Василя, нещодавно Червоний Хрест зв'язався з родиною. Дмитра перевели у Володимирську область.

"Вони сказали, що вже давно хотіли зателефонувати, але не знали номера. А до того, Червоний Хрест передавав, що його перевели у Володимирську область. Росіяни ідентифікували мого сина як військовополоненого. Той працівник з ЧХ, хто телефонував мені, сказав, що особисто мого сина не бачив, проте бачили його колеги, які постійно перебувають у Москві", – сказав Василь Хилюк.

За його словами, Дмитро просив передати: "Я в тюрмі, передайте через УНІАН, що я живий".

Росіяни катують цивільних заручників

Василь Хилюк розповів, що окупанти відпустили одного його знайомого, який був поліцейським у відставці.

Він теж був у Новозибкові. Казав, що прізвища не чув, але знає, що в тій тюрмі сидить журналіст,
– зазначив батько журналіста.

Знайомий пана Василя розповів про моторошні катування з боку російських окупантів.

"Щодо катувань, то знайомий казав, що б'ють по чорному, водять головою по землі, карають за все, не дають ні сидіти, ні лежати. Але це залежить від змін, тому бувають трохи послаблення", – резюмував він.