Чорний хідник, хвилина мовчання, фільми про ціну свободи: в Чернівцях розпочався 14-й Одеський кінофестиваль

Проведення Одеського кінофестивалю в Чернівцях — подія настільки ж вимушена, наскільки й очікувана. Доки Одеса потерпає від постійних ворожих обстрілів, ні про які масові заходи не може бути мови. Торік організатори ОМКФ взагалі винесли його програми за кордон, «прокатавши» їх по кінофорумах доброго десятка європейських країн.

З другого боку, Чернівці, котрі поки що лишаються поза прицілом російських ракет, являють собою зараз щось на кшталт фестивального сховку. Другий фестиваль глядацького кіно Миколайчук Open, що пройшов тут у червні, мав чималий розголос; його гостями, хай і в онлайн-режимі, стали особи калібру відомого ізраїльського режисера Леона Прудовського чи культового румунського кінематографіста Крістіана Мунджіу.

Головною фестивальною локацією в місті є модерний культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука, відкритий у 2021 році до 80-річчя артиста; паралельні покази проходять так само в старому радянському кінотеатрі «Чернівці».

Перший день на 14-му ОМКФ почався і завершився фільмами про нерівну боротьбу за свободу. Документальна «Батьківщина» (Швеція — Україна — Норвегія, співрежисери Ханна Бадзяка й Александер Міхалкович) зачіпає болісну тему дідівщини в білоруській армії. Молоді люди у війську стають безправними рабами, з яких жорстоко знущаються та доводять до самогубства, але водночас ця біда є частиною ширшої проблеми диктатури: за Лукашенка вся країна перетворилася на казарму, ба навіть на тюрму, що зрештою призводить до вибуху народного невдоволення. Бадзяка (вона представляла фільм) і Міхалкович показують це приречене повстання в усій його трагічності й масштабі.

«Батьківщина»

Фільм відкриття ОМКФ «Довбуш» (режисер — Олесь Санін) — чи не найдорожчий український кінематографічний «довгобуд».

Виробництво почалося ще в 2018 році і неодноразово переривалося; загальний кошторис проєкту склав 120 млн грн (майже половина — приватні внески). Санін, по суті, перетворює давній історичний сюжет про опришків на героїчну казку. Тут є і заговорена зброя, і єврей-пророк, і суперництво двох братів, і палке кохання, і повернення з того світу, і багато баталій. Все це — понад дві години на тлі розкішних краєвидів Карпат (легендарний оператор Сергій Михальчк зараз служить у ЗСУ).

Жодний із сеансів не переривався тривогою. Зал Центру, місткістю майже пів тисячі глядачів, був заповнений. Але війна все одно взяла своє. Вже вдень стало відомо про трагедію в Чернігові, тож церемонія відкриття розпочалася хвилиною мочання. Ведучі так само зачитали список імен українських кінематографістів, які віддали свої життя в боротьбі з окупантами.

З другого боку, окремим перформансом, проведеним прямо на сцені Центру Миклайчука, стало погашення марки «Укрпошти», присвяченій Одеському кінофестивалю.

Попереду — ще тиждень прем’єр як наших, так і світових фільмів. Назло війні, назло ворогу — українське кіно живе.

Дмитро Десятерик, з Чернівців — спеціально для «Детектора медіа»

Фото надані організаторами фестивалю