На Марсі виявили гору, яка може бути доказом існування інопланетян
Незвичайну гору планети Марс раніше намагалися приписати інопланетній активності у межах теорій змови. На фотографії, зробленої 1976 року космічним апаратом «Вікінг-1» з низьким дозволом, контури гори здавалися окресленими у вигляді людського обличчя, що було оптичною ілюзією. Однак, при більш уважному розгляді та відповідному висвітленні, тіні, що створюють обличчя, зникали.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F74%2Fa7b120ec1ff376e8c56c847d112ea6ee.png)
Фахівці із SETI Institute поділилися більш високоякісним знімком, зробленим супутником Mars Global Surveyor, який чітко показував так зване «обличчя Марса». На оригінальній фотографії видно «темні очі» на «блідому обличчі», однак у більш детальному зображенні риси обличчя більше нагадували скелі, що вивітрилися.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F74%2F951277403087ca77fbf87032e2f6ae75.png)
Явище не пов’язане з наявністю інопланетних скульпторів, оскільки ніхто не вирізав жахливе обличчя на 3-кілометровій горі. Це приклад парейдолії — дуже дивної риси людського розуму бачити обличчя та інші знайомі форми у випадкових візерунках. Вона може виникати і у здорових людей, і у людей із психічними розладами.
Невролог Джоел Восс (дослідник Північно-західного університету США) висловив гіпотезу, що парейдолія є побічним ефектом роботи мозку з аналізу візуальної інформації (лінії, поверхні, форми, кольору) і є помилкою класифікації «неоднозначних» образів. Проте достеменно про причини парейдолії відомо мало. Нещодавно вчені з’ясували, що на цей розумовий процес впливає окситоцин. Джерело

