Українсько-єврейську премію «Зустріч» здобула Софія Андрухович з романом «Амадока»

У Львові в рамках Форуму видавців відбулося вручення українсько-єврейської літературної премії «Зустріч». Цьогорічною лауреаткою стала Софія Андрухович з романом «Амадока», повідомляють «Укрінформ» та Суспільне.Культура.

Роман «Амадока» Софії Андрухович, опублікований у 2020 році львівським «Видавництвом Старого Лева», став третім лауреатом премії «Зустріч». Торік премію не присуджували у зв’язку з геноцидною війною Росії проти України, нагадала директорка з комунікацій «Українсько-єврейської зустрічі» Наталія Федущак 

Роман «Амадока» розповідає про зникнення цілих світів і культур та про те, що залишається натомість. Авторка порушує питання, чи існує зв’язок між Другою світовою війною та Голокостом і знищенням української інтелігенції у часи сталінських репресій. А також яким чином це пов'язано з війною, яку Росія веде проти України, і яка почалася не в XXI столітті, а вже дуже давно.

«Я у спогадах поверталася до часів, коли «Амадока» виникла. Я вперше приїхала в Бучач і перебувала там протягом тижня, і уся моя свідомість перевернулася. Я «познайомилася» з ізраїльським письменником, Нобелівським лауреатом Йозефом Аґноном, його творчістю і завдяки цьому почала знайомитися з пластами історії українського і єврейського народів, які перетинаються в Бучачі», — розповіла  письменниця.

Цю книгу, де головний герой втрачає пам’ять, названо на честь найбільшого озера, яке, за переказами, колись було на території України, але сьогодні вважається легендою. Це уособлює пам’ять, яка зникає, та історії людей, яких згубив режим сталінських репресій, і не тільки їх.

«Попри значний резонанс у суспільстві, роман «Амадока» Софії Андрухович досі достатньо не проговорений та й не прочитаний в українському літературному та загалом культурному дискурсі. Гарантована дискусія чи гіпотетичний катарсис — запитували ми себе із членкинями журі у процесі оцінювання творів із короткого списку. Й обрали гарантовану дискусію. Та чи можлива вона поза катарсисом у цьому випадку?», — каже очільниця журі Ольга Муха.

Софія Андрухович — письменниця, перекладачка, публіцистка. Авторка сімох книжок прози, зокрема «Літо Мілени» (2002), «Старі люди» (2003), «Жінки їхніх чоловіків» (2005), «Сьомга» (2007), «Фелікс Австрія» (2014), «Сузір'я курки» (2017) та «Амадока» (2020). Перекладала твори Мануели Ґретковської, Клайва Стейплза Люїса, Джоан Роулінґ, Кадзуо Ішіґуро, Айн Ренд і Тоні Джадта.

Її роман «Фелікс Австрія» відзначили як «Книгу року ВВС» у 2014-му, а в 2017-му нагородили літературною премією Вишеградського Східного партнерства. У 2015 році Софія Андрухович отримала премію імені Джозефа Конрада. Цьогоріч роман «Амадока» був відзначений премією імені Шолом-Алейхема. Її твори перекладено англійською, польською, німецькою, чеською, французькою, угорською, сербською та іншими мовами.

Канадська благодійна організація «Українсько-єврейська зустріч»(UJE) у 2019 році заснувала щорічну літературну премію «Зустріч» за найвпливовіший твір художньої літератури та літератури нонфікшн (почергово), що сприяє українсько-єврейському порозумінню, допомагаючи зміцнити позиції України як багатоетнічного суспільства та втілюючи гасло «Наші історії неповні одна без одної».

Суму премії розділяють між автором і видавцем: 4000 євро і 2000 євро відповідно. Також присуджено чотири заохочувальні премії по 250 євро авторкам і авторам, які увійшли до короткого списку.

Уперше премію присудили 2020 року в категорії художньої літератури Василеві Махну за роман «Вічний календар» (Львів, «Видавництво Старого Лева», 2019). У 2021 році переможцем у категорії нонфікшн став Йоханан Петровський-Штерн за україномовний переклад його новаторської праці «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичності» (Київ, Видавництво «Критика», 2018). У 2023 році, попри численні виклики, з якими стикається українська літературна спільнота, 12 українських видавництв подали на конкурс 20 книг.

Фото: вручення премії / Андріана Стахів, «Еспресо»