Комп'ютери розкрили таємницю вимирання динозаврів

Журнал Science представив унікальне дослідження, проведене командою вчених із Дартмутського коледжу, яке може кардинально змінити наше розуміння причин масового вимирання динозаврів 66 мільйонів років тому. Використовуючи передові комп'ютерні технології, дослідники запропонували новий погляд на історичні події, що ґрунтуються на об'єктивних даних, а не людських гіпотезах.

Головна особливість дослідження – використання комп'ютерної моделі, що працює у зворотному напрямку: від наслідків до причин. Це дозволило аналізувати величезні масиви геологічних і кліматичних даних без упередженого людського втручання.

Модель, що задіяла близько 130 процесорів, проаналізувала літопис скам'янілостей у зворотному порядку, щоб визначити події та умови, які призвели до масового вимирання на межі крейдяного та палеогенового періодів (K–Pg), після якого настав час ссавців, у тому числі приматів.

Модель розглянула понад 300 тисяч можливих сценаріїв викидів вуглекислого газу, діоксиду сірки та біологічної продуктивності за мільйон років до та після K-Pg вимирання. За допомогою типу машинного навчання, відомого як Марківський ланцюг Монте-Карло, процесори працювали незалежно один від одного, порівнюючи, переглядаючи та перераховуючи свої висновки, доки вони не досягли сценарію, який відповідає результату, збереженому в літописі скам'янілостей.

За результатами моделювання, вчені прийшли до висновку, що головною причиною вимирання були потужні вулканічні виверження в західній Індії, відомі як пастки. Вони почалися за 300 тисяч років до падіння астероїда Чіксулуб і тривали майже мільйон років. За цей час вони викинули в атмосферу величезну кількість газів, які змінили клімат та вуглецевий цикл планети. За оцінками вчених, загальний обсяг викидів вуглекислого газу становив до 10,4 трлн тонн, а діоксиду сірки — до 9,3 трлн тонн.

Дослідження також підтвердило вплив астероїда Чіксулуб на процес вимирання. Удар астероїда викликав значні зміни в екосистемі, проте його роль у викиді парникових газів виявилася меншою, ніж передбачалося раніше.

Автори дослідження зазначають, що сучасні викиди вуглекислого газу у 100 разів перевищують максимальну річну норму викидів Декканських пасток, що наголошує на важливості розуміння історичних кліматичних подій для оцінки поточних екологічних ризиків.

Методика, використана у дослідженні, відкриває нові горизонти у вивченні історичних та геологічних процесів, дозволяючи аналізувати події, результат яких відомий, але причини досі залишаються таємницею.