Епоха Кіссінджера․ Легендарний дипломат, архітектор розвідки та конструктор світового порядку

На днях, у віці 100 років, помер легендарний американський дипломат – Генрі Кіссінджер. Чимало людей до кінця не усвідомлюють масштабу цієї фігури. Та ще за життя він опинився в підручниках історії як один із найвидатніших дипломатів XX століття. Його часто ставлять в один ряд із Талейраном і Меттерніхом, а книги Кіссінджера стали базою для міжнародників і дипломатів у всьому світі.

Генрі Кіссінджеру судилося жити дуже довго, він був свідком і активним учасником багатьох історичних та знакових подій, був справжнім майстром геніальних геополітичних комбінацій, на власні очі побачив свій тріумф і мав повне право відсвяткувати перемогу в Холодній війні.

Кіссінджер пережив майже всіх своїх друзів, ворогів чи колег (окрім хіба що Джиммі Картера), до останніх днів зберігав чистий розум і наприкінці життя мав змогу побачити, як змінюється збудований ним світ і постають нові глобальні загрози, до яких він, до слова, також доклав руку. 24 Канал розповідає про основні етапи з багатої біографії Генрі Кіссінджера.

Молоді роки, втеча від нацистів та зміна прізвища

Генрі Кіссінджер – не справжнє ім'я видатного дипломата. При народженні він був названий Гайнцем Альфредом Кіссінгером. Це сталося 27 травня 1923 року в баварському місті Фюрт. Родина Кіссінгерів була доволі типовою для Німеччини, його батько був викладачем географії та історії в жіночому ліцеї, мати була домогосподаркою, а сам Гайнц, як і його однолітки, захоплювався новою пристрастю усіх німців – футболом.

Генрі Кіссінджер в 11 років зі своїм молодшим братом Вальтером / фото Getty Images

Спокійне бюргерське життя завершилося в 30-ті роки, коли до влади у Веймарській республіці прийшли нацисти, для яких усі євреї, а Кіссінгери ними були, виявились людьми другого сорту. У 1938 році родина за наполяганням матері Паули залишила інфіковану нацизмом Німеччину та вирушила до США, де оселилася в Нью-Йорку, на Мангеттені.

У новій країні Кіссінджер-молодший змінив ім'я з німецького Гайнц на американське – Генрі, модифікації на американський манер зазнало й прізвище – прибульці в "новий світ" стали Кіссінджерами. У Нью-Йорку Генрі закінчує школу та вступає до престижного Сіті-коледжу, де вивчає бухгалтерський облік, при цьому працюває на місцевій фабриці з виробництва товарів для гоління.

Ветеран Другої світової, розвідник і послідовник Меттерніха

У розпал Другої світової, в 1943 році, він отримує громадянство США (пізніше він неодноразово казатиме, що в першу чергу є американцем і лише потім євреєм). Тоді ж юнака мобілізують – він вступає до лав американської армії і встигає повоювати в Європі проти нацистів.

Зокрема, Генрі Кіссинджер був учасником важких зимових боїв в Арденнах на початку 1945 року.

Генрі Кіссінджер (праворуч) з іншими американськими солдатами, які стоять з групою німецьких дітей під час Другої світової війни / фото warfarehistorynetwork.com

Кіссінджер готувався до бойових дій як піхотинець, але опинився в розвідці. Потрапив до військової еліти молодий американець випадково – ще під час бойового злагодження в Луїзіані, у лавах 84-ої піхотної дивізії, де познайомився на полігоні з іншим втікачем з Німеччини – Фріцем Крамером, колишнім співробітником Ліги Націй та доктором наук. Той звернув увагу, що Кіссінджер вільно володіє німецькою та рекомендував його до розвідки (вже після війни Крамер стане фактичним покровителем Кіссинджера в розвідці, дипломатії та великій політиці, згодом у Генрі з'являться й інші покровителі).

Після завершення активних бойових дій Кіссинджер відповідав за денацифікацію звільнених територій – у його обов'язки входили контррозвідка, пошук нацистів і встановлення в німецьких містах Ганновері і Гессені нової адміністрації. Зі своїми завданнями молодий розвідник щоразу справлявся на відмінно – за свою службу Генрі Кіссінджер отримав нагороду та швидке просування по службі.

Перспективний молодий профі привернув увагу керівництва, що вирішило не закопувати в землю талант. 23-річного Кіссінджера переводять до Школи розвідки Збройних сил США у європейській зоні як викладача. Згодом він все ж демобілізується, проте є всі підстави вважати, що це формальний крок, а зі спецслужбами Кіссінджер вже ніколи не пориватиме.

Молодий ветеран війни вступає до Гарварду, його науковим керівником стає професор Вільям Янделл Елліотт, відомий історик і колишній радник президента Рузвельта. Докторська дисертація була присвячена історії дипломатії часів Наполеонівських війн та Віденській системі.

Робота на ЦРУ, сім'ю Рокфеллерів та знайомство з Ніксоном

Після здобуття докторського ступеня Кіссінджер залишився викладати у Гарварді, але при цьому не обмежував себе та активно долучався до роботи як консультант для уряду США. Під "урядом" варто розуміти Держдеп (американський аналог МЗС) і Раду нацбезпеки.

Втім, часто під цією загальною назвою ховалася й легендарна абревіатура ЦРУ – Центральне розвідувальне управління, тобто служба зовнішньої розвідки США. Нагадаємо, що це був розпал Холодної війни і розвідці в ній надавалося першочергове значення.

Певний час професор Кіссінджер перебував у тіні, але обіймав високі пости у впливових комітетах, Think tank'ах і радах. Свої напрацювання як лідера одного з аналітичних центрів Кіссінджер виклав у роботі 1957 року "Ядерна зброя та зовнішня політика", що миттєво стала бестселлером та зробила її автора відомим. Подальші роботи Кіссінджера принесли йому славу одного з найкращих стратегів та експертів світу.

Генрі Кіссінджер / фото Harvard University Annual Yearbook

Кіссінджер ніколи не забував монетизувати свою славу та вміння. З 1956 року він працював на одну з найбагатіших родин у світі – Рокфеллерів. Він також очолював програми в фонді родини та був радником губернатора штату Нью-Йорк Нельсона Рокфеллера, коли той тричі балотувався в президенти США від Республіканської партії. Зв'язки з впливовою родиною були такими тісними, що друга дружина Кіссінджера – Ненсі Маґіннес – була помічницею його шефа – губернатора Нельсона Рокфеллера.

Третя спроба (у 1968 році) для Рокфеллера виявилася так само невдалою, проте була успішною для Кіссінджера. Увагу на нього звернув переможець перегонів – Річард Ніксон. Він вчинив дуже мудро і зробив найкращому раднику нещодавнього політичного суперника пропозицію, від якої той не зміг відмовитись.

Річард Ніксон та Генрі Кіссінджер / фото Getty Images

Один із найвпливовіших людей XX століття

Так Генрі Кіссінджер на початку 1969 року стає радником з національної безпеки президента США та одним із найвпливовіших людей у західному крилі Білого Дому та й на всій планеті.

Однією з передвиборчих обіцянок Ніксона було закінчення непопулярної війни у В'єтнамі, яку розпочали президенти Кеннеді та Ліндон Джонсон. І лише Кіссінджер зумів дати США "почесний мир" і розгребсти всі "завали", які наробили не надто кваліфіковані попередники (нагадаємо, що на початку 1960-х світ був на порозі ядерної війни).

За спиною дипломата були наймогутніші спецслужби світу, він був наділений небувалими повноваженнями і зумів, де-факто, підім'яти під себе не лише Держдеп, але й Міністерство оборони. До сфери обов'язків Кіссінджера входила вся зовнішня політика США. Фактично Кіссінджер і став уособленням політики США наприкінці 1960-х та у 1970-х.

Свої посади Генрі Кіссінджер обіймав лише 8 років, але за цей час зумів зробити надзвичайно багато:

• Завдяки зусиллям Кіссінджера США вийшли з ганебної війни у В'єтнамі. За це дипломат у 1973 році отримав Нобелівську премію миру. При цьому сам Кіссінджер доклався до масштабних бомбардувань В'єтнаму та Комбоджі й намагався приховати це від ЗМІ.

Кіссінджер і президент Річард Ніксон обговорюють ситуацію у В'єтнамі в Кемп-Девіді, 1972 рік / фото U.S. National Archives and Records Administration

• "Мир" настане лише через 2 роки і зовсім не такий, як планував Кіссінджер. Згодом співлауреат Кіссінджера, в'єтнамський комуніст Ле Дік Тхо, взагалі відмовився від нагороди.
• Кіссінджер вже в статусі держсекретаря США (з 1973 по 1975 роки Кіссінджер одночасно суміщав посади радника з нацбезпеки та очільника Держдепу, вперше в історії США) завдяки вигаданій ним "човниковій дипломатії" під час війни Судного дня 1973 року зумів загасити чергове загострення на Близькому Сході.

Американському дипломату вдалося неможливе – він знайшов точки дотику для усіх сторін конфлікту, зумів остаточно прив'язати до США Ізраїль та перехитрити СРСР, витягнувши з-під його впливу Єгипет.

За рік до цього, у 1972-му, Кіссінджер організував зустріч президента Ніксона та лідера китайських комуністів Мао Цзедуна, на якій фактично було укладено пакт проти СРСР.

Генрі Кіссінджер, Мао Цзедун і Чжоу Еньлай / фото gmu.edu/library

Ця зустріч визначила майбутнього переможця у Холодній війні та прирекла СРСР на розвал, від якого не врятували вже спільні полювання Кіссінджера та Брежнєва, а також люб'язність до американського дипломата його російського візаві Громико.

Президент США Форд, Брежнєв і Кіссінджер неформально спілкуються на саміті у Владивостоці, 1974 рік / фото Gerald R. Ford Presidential Library

Кіссінджер був архітектором політики розрядки – відмови США та СРСР від ядерної ескалації. Частиною цієї політики став перший в історії візит президента США до Києва – це сталося в травні 1972 року. До цього на українській історичній території з президентів США був лише Рузвельт в 1945-му під час Ялтинської конференції.

Аугусто Піночет та Генрі Кіссінджер у 1976 році / фото Ministerio de Relaciones Exteriores de Chile

Роль Кіссінджера в політиці була настільки важливою, що його навіть не зачепила Вотергейтська криза, яка коштувала Ніксону кар'єри та доброго імені. Кіссінджер залишився на посаді та був для нового президента США Форда тим самим, ким був і для Ніксона.

"Сірий кардинал" американської політики

У 1977-му році Кіссінджер все ж залишив пост держсекратаря, але залишався в ролі "сірого кардинала" американської політики. Лише в часи Рейгана майстра геополітики "відтіснили" в приватний сектор і вже добивали СРСР самостійно.

Генрі Кіссінджер на "вільних хлібах" не бідував – він створив потужну консалтингову компанію та активно експлуатував образ найвпливовішого лобіста, радника та стратега, писав книжки та спогади, а також ділився мудрістю з усіма охочими, зокрема й на сторінках ЗМІ.

До останніх днів Кіссінджер зберігав репутацію "сірого кардинала" і мав ключі від будь-яких кабінетів. Він неодноразово зустрічався зі світовими лідерами – багато разів пив чай із Путіним, їздив в гості до Сі Цзіньпіна (у Китаї його зустрічали так, як, мабуть, не зустрічали в 1971-му під час секретної поздки під прикриттям легендарної "пінг-понгової дипломатії".

Його слова та заяви ніколи не були "просто так". Кіссінджер привчив світ, що вони завжди мають якийсь потаємний сенс, а за його формулюваннями криється завжди щось більше.

Ветеран дипломатії та визнання помилок щодо України

У цій якості Кіссінджер долучився навіть до подій в Україні. У 2008-му він був різко проти вступу України до НАТО, в 2014 році натякав, що Україні треба примиритися з окупацією росіянами Криму і сподіватися, що півострів колись повернеться мирним шляхом.

Не стояв Кіссінджер осторонь і відкритої фази російсько-української війни. Ветеран дипломатії видав декілька статей на тему та зробив доволі гучні заяви. Україні та українцям вони аж ніяк не сподобались. Так, у 2022 році на форумі в Давосі 99-річний Кіссінджер заявив про необхідність проведення референдумів на окупованих росіянами територіях. А також, що Україні доведеться поступитись власними землями, а Захід не мусить сподіватись на перемогу над Росією. Також Кіссінджер сказав, що роль Заходу – це тиск на українську владу з метою прийняття кабальних умов миру.

Заява Кіссінджера стала шоком для воюючої України та викликала справедливий гнів. Його виразником став президент Зеленський, який жорстко й по пунктах розкритикував позицію ветерана дипломатії.

Президент Зеленський під час зустрічі з Генрі Кіссінджером, Нью-Йорк, вересень 2023 року / фото ОП

Вже через кілька місяців Кіссінджер визнав свою помилку і змінив риторику на більш проукраїнську на форумі в Давосі на початку 2023 року. Для цього українським дипломатам довелося попрацювати з легендою персонально.

У вересні 2023 року під час візиту до США президент Зеленський знайшов час, щоб особисто зустрітися з Генрі Кіссінджером та остаточно його переконати.

До цієї війни я був проти членства України в НАТО, бо побоювався, що це розпочне саме той процес, який ми бачимо зараз. Тепер, коли процес вийшов на такий рівень, ідея нейтральної України в таких умовах уже не має сенсу. У підсумку Україна має отримати гарантії від НАТО, у якій формі Альянс їх би не надав. Тепер вступ України до НАТО є прийнятним,
– Генрі Кіссінджер про російсько-українську війну на форумі в Давосі у січні 2023 року.

Наприкінці свого довгого життя Кіссінджер таки дав "добро" на євроатлантичну інтеграцію України. Проте, запам'ятається він саме своїм давоським демаршем 2022 року.

Де помилився Кіссінджер?

Позиція щодо України, оприлюднена в 2022 році у Давосі, – не єдина помилка Генрі Кіссінджера. Його роль і вплив колосальні, його діяльність – назавжди в підручниках історії. Він фактично сформував цілу школу в теорії міжнародних відносин. Її суть полягала не в сліпому реагуванні на події (як нині, на жаль, роблять його наступники), а в формуванні нових сенсів і напрямків політики.

При цьому як кризовий менеджер Кіссінджер також показав себе геніально. Чого варті лише його 32 дні в роз'їздах між Єрусалимом і Дамаском або 68 зустрічей з в'єтнамським візаві Ле Дік Тхо напередодні укладення Паризької мирної угоди в 1973 році.

Критики називали підхід Кіссінджера Realpolitik, проте, він довів, що це ефективно. Принаймні, на той час, Кіссінджер був не просто стратегом, але й візіонером, який вважав, що бачить на багато кроків вперед. На жаль, все передбачити не може навіть така глиба. Зближення США з Китаєм зинищило радянську імперію, проте, створило нову загрозу світовому порядку – комуністичну державу КНР.

Китай вперше в своїй історії зумів нагодувати власне населення та прийшов до успіху, але замість того, щоб жити мирно, як передбачали американські геостратеги, сам кинув виклик Західній цивілізації. Нині існує можливість відкритого конфлікту між США та КНР і деякі експерти навіть називають його ядерним.