Польща визнала примусову депортацію українців гуманною: історики пояснили, що з цим не так

У 1947 році відбулася операція «Вісла», під час якої польська комуністична влада вигнала з рідних домівок близько 150 тис українців. Прокурор Польщі визнав цю операцію гуманною, і українські історики розповіли про те, що не так з його рішенням, пише Центр досліджень визвольного руху.

Зазначається, що під час операції «Вісла» людей вивозили за сотні кілометрів, а також вбивали тих, хто намагався вчиняти спротив. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину). Українці хотіли створити там власну державу, а поляки – бажали відновлення довоєнних кордонів.

Прокурор Інституту національної пам’яті Польщі (ІПН) закрив розслідування комуністичного злочину проти людяності. За його словами, «військова операція відбувалася гуманним чином» та мала «попереджувальний та охоронний характер», а також не виявлено зловживань чи перевищення повноважень при прийнятті рішення про масове виселення.

«Не було виявлено дій, які б наносили громадську або приватну шкоду», – йдеться в офіційному повідомлені ІПН.

Українські історики стверджують, що «рішення прокурора ІПН суперечить не лише фактам та документальним джерелам, які вже багато років оприлюднені як з польського, так і з українського боку, неодноразово висловлюваній раніше позиції науковців, президентів та парламентів Польщі та України, але й навіть позиції самого ІПН».

Зазначається, що, згідно з доказами, «Вісла» мала примусовий характер (відбувалася всупереч волі населення та із застосуванням військових підрозділів), стосувалася переміщення груп населення за національною ознакою (етнічні українці чи члени змішаних польсько-українських сімей) з районів, у яких вони на той момент переживали на законних підставах. Крім того, операція проводилась за відсутності підстав, які допускаються міжнародним правом.

Юрист та історик Сергій Рябенко, представник України в міжнародному проєкті International Justice for the Communist Crimes of the Platform of European Memory and Conscience підкреслив, що до поміщених до концентраційного табору у Явожно осіб застосовувались тортури та катування. Він додав, що заборона повертатись під загрозою повторної депортації або концентраційного табору, була переслідуванням групи, яка підлягає ідентифікації, з національних мотивів у зв’язку з проведенням депортації та примусового переміщення цієї групи.

«Усе це згідно з нормами міжнародного права – ознаки злочину проти людяності», – зазначив Рябенко.

В оприлюдненому документі Центра досліджень визвольного руху проаналізовано аргументацію прокурора ІПН. Стверджується, що «прокурор де факто визнав існування на території Польщі внутрішнього збройного конфлікту між урядом та організованими структурами українського підпілля, які мали всі ознаки комбатантів. А отже ухвалення рішень про переміщення цивільного населення з причин, пов’язаних із таким конфліктом, за умов відсутності нагальних потреб військового часу (як це було у 1947 році) згідно з нормами міжнародного права мало ознаки воєнного злочину».

В аналізі йдеться по те, що висновки прокурора викликані радше політичними причинами, а не є результатом всебічного, об’єктивного та незалежного розслідування.

«Спроба прокурора ІПН «виправдати» дії влади комуністичної Польщі по відношенню до громадян останньої мало чим відрізняється від спроб російських пропагандистів «виправдати» репресії радянського тоталітарного режиму, насамперед, масові депортації цілих груп населення, включаючи кримських татар та поляків», – говориться в документі.

Також повідомляється, що польські історики, інтелектуали та громадські і культурні діячі звернулися з листом до парламенту Польщі. В ньому вони висловили протест та засудження рішення Інституту національної пам’яті про припинення розслідування щодо визнання «Вісла» злочином, а також вимагають реакції влади та оцінки операції як злочинної.