Лікарі не давали жодних шансів: історія 8-річного Романа, який вижив після ракетного удару

Мама хлопчика, 29-річна Галина, загинула на місці, а Роман отримав 45 відсотків опіків тіла. Лікарі не давали жодних шансів. Однак хлопчик не лише вижив, він бореться за повернення до повноцінного життя та надихає своїм прикладом тисячі інших українських дітей, яким війна так само завдала глибоких ран.

Довга боротьба

Попри втрату матері і важкі поранення, Роман тримається стійко. З ним поруч його батько Ярослав. У минулому декан у музичній академії, чоловік покинув свою роботу, аби присвятити час одуженню сина.

Після ракетного удару 8-річний хлопчик переніс кілька важких операцій. Спочатку його лікували у Львові, а далі – у клініці в Дрездені.

Батько Романа пригадує, що все тіло сина було обпалене.

Коли він відразу виповзав після вибуху, то сідав на гаряче, обпалене каміння,
– розповідає чоловік.

У Німеччині Романа оперували тричі на тиждень. Йому видалили нежиттєздатні тканини, уламки скла і мʼяз на нозі, замінили барабанну перетинку, провели трансплантації шкіри.

Вже півтора року хлопчик носить компресійну маску. Вона покриває його ноги, руки і майже цілком голову та обличчя. Це потрібно для того, аби на шкірі не утворювали рубці. Роман носитиме маску щонайменше ще півтора року. А потім на нього чекають низка інших пластичних операцій.

Батько хлопчика розповідає, що його син навчився ходити заново. Осколки пошкодили м'язи на правій нозі. Він довго не міг відчувати її. Однак тепер Роман не лише ходить, але й бігає, грає у теніс, танцює.

У школяра також постраждали обидві руки, особливо права. Лікарі кажуть, що на 100 відсотків роботу руки відновити не вдасться. Втім, маленький українець не здається і розробляє її.

Навчається у школі, танцює і грає на баяні

Після трагедії батько із сином живуть на дві країни. Коли хлопчику потрібно робити операції, вони їдуть до Німеччини, а потім повертаються до Львова. Ці переїзди, а також лікування, не стали на заваді навчанню Романа. Хлопчик відвідує школу у Німеччині, а також ходить у свою стару школу у Львові.

Зараз Роман навчається у 3-ому класі. Тато каже, що вчителі перед поверненням Романа розповіли іншим дітям, чому він носить маску і попередили, аби його ніхто не ображав.

За словами чоловіка, у сина багато друзів, і всі добре до нього ставляться. У німецькій школі було так само. Усі діти його оберігали. Дівчатка обступали Романа, аби його бувало ніхто не зачепив.

Зараз Роман повернувся до своїх улюблених занять, якими захоплювався до війни. Це бальні танці та гра на баяні. Хлопчині вдалося вже досягти успіхів, узявши призові місця на змаганнях у Львові та Дрогобичі.

За словами Ярослава, він старається, аби у сина був завжди хороший настрій. Вони з Романом вже пройшли багато труднощів, однак попереду – ще також декілька років лікування.

"І я хочу ці роки тримати його в такому стані, щоб він мав натхнення жити, мріяти, досягати своїх цілей – так у нього буде бажання поскоріше проходити це все", – зазначив Ярослав.