Чи хоче Росія миру? Наступне питання, будь ласка

Вівторок, 30 січня 2024

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт!

На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Пам’ятаєте, «Мону Лізу» облили супом? Сталося це кілька днів тому. Ніби гарбузовим з вершками, а можливо, то був суп-пюре з моркви та селери. Думаю, що навіть перетертий картопляний міг би бути. Проте «Мона Ліза» вже давно захищена куленепробивним склом, тому з нею все гаразд (раптом хтось хвилювався). Я довго міркувала, чому мій мозок згенерував саме цю асоціацію, коли вчора спостерігала за розвитком ситуації довкола новини про (не)звільнення Залужного. А сьогодні зрозуміла, що ми вже майже два роки (а насправді 10) не гаразд. Ми не маємо куленепробивного захисного скла, а броні, яку нам дають, не вистачає. І очевидно, ми не наростили достатньо власної. Ні на полі бою, ні в серцях, ні у сприйнятті інформації. Тож за вчорашні кілька годин, протягом яких журналісти намагалися підтвердити чи спростувати повідомлення про ймовірні кадрові зміни, з’ясувалося, що ми геть незахищені і в нас проблеми як у роботі медіа, так і в комунікаціях з боку держави. Але чим, хто і для чого поливає нас із вами, коли жбурляє ось такими новинами у власних громадян: мовляв, перетравлюйте цей вандалізм, слабо? Реакції медійників Гала Скляревська зібрала тут.

Олександр Крумін, тим часом, передивився і розібрав теми, гостей і вектор розмов усіх політичних токшоу, які вийшли в ефір 18–19 січня. У ці дні говорили про допомогу Україні від західних партнерів, українську формулу миру, угоди про безпеку на кшталт підписаної з Великою Британією, справи на фронті, а також тиск на журналістів-розслідувачів. Тож, чи можна критикувати владу та переслідувати журналістів, що не так із допомогою з-за кордону, яке обличчя влади побачили волонтери і чи хоче Росія миру? Відповіді в статті «Формула миру кується в Авдіївці. Огляд політичних токшоу за 18–19 січня 2024 року».

Проблему треба проговорити, усвідомити, відрефлексувати і  спробувати вирішити. Але спочатку потрібно розібратися, в чому ж криється ця  проблема. Мені здається, Марині Крижній це вдалося талановито, коли вона взялася за розбір нового випуску програми «Чорний розрив», у якій блогер Сергій Іванов і політтехнолог Володимир Петров знову говорили про жінок: «В інтернетах здійнявся цілий скандал, і багато користувачів чомусь пишуть обурено-здивовані коментарі. Наче від цих двох персонажів можна було чекати чогось іншого. Вся ця токсичність є частиною образу Володимира Петрова — він багато років намагається бути поганим хлопцем і шокувати інших. Щоправда, раніше в нього виходило краще та гостріше. Із лайтового — розповідав про секс-працівниць  чи що нюхає кокаїн. Ну а мізогінія, імовірно, просто входить у стартовий пакет каналу “Ісландія” разом із Сергієм Івановим». Можливо, інколи, щоб проблема зникла, градус її серйозності варто спробувати не роздувати, а понизити? — «Брудна бомба» українського ютубу, або як Іванов і Петров ненавидять жінок.

Ну, майже. З 1 січня квоти мовлення українською зросли до 90% для загальнонаціональних та регіональних каналів. Тему мови Наталія Данькова розібрала після звернення читачів «Детектора медіа», які помітили у програмі «Таємний агент» на телеканалі «Оце» російськомовні субтитри. Ця історія спонукала нас з’ясувати, чи правомірні такі субтитри, а також нагадати про зміни мовних квот, які почали чи почнуть діяти в цьому році, і пояснити інші нововведення, які набувають чинності згідно з законом «Про медіа».  

І одразу ж залишу посилання на розмову Світлани Остапи з Антоном Дробовичем, головою Українського інституту національної пам’яті. Говорили про роботу Інституту під час повномасштабної війни, службу Антона Дробовича в ЗСУ, про посилення акцентів з протидії російським міфам і рецепт мирного співжиття країн-сусідів після війни. — «Де наша "Корона" про Київську Русь?  А там є про що знімати!»

А під кінець  раджу звернути увагу на ще один текст про американську історію Х для російської пропаганди. Єгор Брайлян аналізував, як західні медіа шукають «неонацистів» в Україні, а не в Росії. Чому це важливо? Західні журналісти, які у своїх публікаціях продовжують маніпулювати темою українських праворадикальних організацій (і бачать їх там, де їх немає), легітимізують тези російської пропаганди. Для останньої надважливо, щоб Україну менше підтримували, поки самі росіяни ведуть геноцидну війну, щоб знищити українців та українську державність.

Наразі це все.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок пишіть також сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.

Головне фото: російський диктатор Володимир Путін, Кремль, 8 грудня 2023 року (Getty Images)