Пам'яті прикордонника Олександра Гавриловича

У спогадах побратимів він залишився добряком, який завжди поспішав на допомогу

Олександр Гаврилович є одним із 11 героїв Першого прикордонного загону, які рік тому віддали своє життя в бою з ворогом біля Соледара. Запеклий бій розпочався в ніч з 8 на 9 січня 2024 року. Того дня росіяни впритул наблизилися до прикордонників: гатили з танків, артилерією, мінометами, по захисниках міста працювали снайпери, не зупинялися й кулеметні черги.

Одним із перших у бою загинув Олександр. Зранку 9 січня він потрапив під мінометний обстріл і отримав поранення несумісні з життям.

«Тоді полягли кращі з кращих. Загиблі хлопці мужньо трималися, хоч сили були нерівні. Вони розуміли всю складність ситуації, розуміли, що той бій може бути останнім, але не мали наміру віддавати жодного сантиметра нашої землі окупантам», – згадує прикордонник із позивним «Таксист».

За словами побратима, Олександр ніби передчував, що трапиться. Завжди веселий за кілька днів до тих страшних подій чоловік змінився: притих, посмутнів, тримався осторонь.

«Він завжди перший хапався до робити. Я думаю, він так відволікався, коли руки були зайняті, менше думалось про те, що навколо. А тут ходив постійно задуманий. Ми його називали «зайчиком», бо був невисокого зросту й часто сидів під ялиною на пеньочку, говорив з рідними по телефону. А тут і не дзвонив нікому. Точно передчував», – розповідає «Таксист».

Вічна пам'ять Герою!

За матеріалами Держприкордонслужби