Пам’яті офіцера поліцейської бригади «Лють» Євгенія Покотила

Під час окупації Тростянця партизанив та допомагав односельцям, а потім пішов на фронт

Євгеній Покотило ще змалечку казав усім, що, як виросте, стане поліцейським. Він народився 18 січня 1991 року у звичайній родині: мама - вчителька, батько - шофер. Після закінчення школи у 2008 році вступив до Дніпропетровського університету внутрішніх справ на факультет кримінальної міліції. Працював у правоохоронних органах на рідній Сумщині.

Коли почалася повномасштабна війна і Тростянецька громада опинилася в окупації, Євгеній партизанив та допомагав односельчанам протистояти росіянам.

“Під час окупації та бойових дій на території Тростянецької громади Євгеній Покотило перебував у рідному селі Білка та разом з односельчанами зробив усе можливе, щоби угруповання російських військових, яке стояло у селі, було повністю розбите. Це підірвало плани окупантів, які збиралися штурмувати Лебедин та Охтирку. Важко уявити, що було, якби ці хлопці не коригували вогонь нашої артилерії, кожного дня наражаючи своє життя на небезпеку. Подвиг Євгенія Покотила назавжди увійде в історію, адже жителі Білки, Тростянця, навколишніх сіл пам’ятатимуть про роль нашого Героя у пришвидшенні звільнення Тростянеччини”, - зазначили у міськраді.

Через рік, у лютому 2023 року, чоловік зголосився до поліцейської бригади “Лють”. Воював на гарячих напрямках фронту.

Євгеній був командиром взводу штурмового батальйону полку управління поліції особового призначення «Об’єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють». Його життя обірвалося у запеклому бою біля Курдюмівки на Донеччині 7 вересня 2023 року.

Військового поховали у рідному селі Білка. 

- Коли стало відомо про загибель Жені, плакало все село. Ми його пам’ятаємо активним, цілеспрямованим, чесним, відданим патріотом. Сьогодні передивлялися шкільний альбом, і на кожній світлині, на кожному шкільному заході – Євгеній, усміхнений, веселий, оточений юрбою друзів. Гірко, що у цій війні ми втрачаємо найкращих синів, - розповіла його класна керівниця Людмила Курило.

Провести Євгенія Покотила в останню путь вийшли майже всі жителя села. Люди зустрічали процесію на колінах, зі сльозами на очах, а працівники поліції через все село несли на руках труну з тілом Героя.

- Женя був товариським, чесним, порядним, завжди готовим прийти на допомогу. Під час окупації він не розгубився, організовував допомогу односельцям. У мене у ті дні померла бабуся, Женя організував поховання й особисто допоміг доправити тіло до цвинтаря. І так він вчиняв щодня. Бо не міг інакше, вважав своїм обов’язком допомагати всім і кожному, - відгукнувся про загиблого однокласник Володимир Соломаха.

Заступник командира штурмової бригади «Лють» Сергій Бутенко, який воював із Євгенієм, розповів, що той був цілеспрямованим, відважним воїном, розсудливим і справедливим командиром.

- Він був з тих офіцерів, які не бояться говорити правду. Він особистим прикладом підтримував бойовий дух побратимів, надихав їх. Хотів навчити бойових бійців своєму досвіду, адже пройшов АТО та мав за плечими багаж знань, необхідних у бою. На жаль, ми втратили нашого побратима. Але пам’ять про нього завжди з нами, - сказав він.

18 січня 2024 року на будівлі поліції в Тростянці, де працював Євгеній, відкрили меморіальну дошку. Саме того дня йому мало би виповнитися 33...

На урочистості прийшли рідні та колеги Героя.

- Людина доти жива, доки живе про неї людська думка і згадка. Тож ми вирішили увічнити пам’ять про члена нашої великої поліцейської родини, Людини з великої букви, відкривши на приміщенні Тростянецького відділу меморіальну дошку. Крім цього, у приміщенні Головного управління поліції Сумської області буде відкрито стіну пам’яті, на якій також буде згадка про справжнього Героя Тростянеччини – майора поліції Євгенія Покотила, - сказав на відкритті начальник Головного управління Національної поліції Сумської області, полковник поліції Петро Токар.

А колега Євгенія Максим Катриченко розповів: той завжди казав «Потрібно йти вперед, і ніколи не обертатись назад», був для співробітників другом, наставником, взірцем.

У поліцейського залишилася мати, дружина та двоє малих синів.

Вічна слава і шана Герою!

Фото: Тростянецька міська рада