Пам'яті поліцейського Петра Андрійченка

Ніколи не зупинявся на пів шляху

Петро Андрійченко загинув 27 липня 2022 року на Донеччині. Чоловіку було 42 роки.

Петро народився 11 червня 1980 року у Царичанському районі Дніпропетровської області. Після закінчення Криворізького училища професійної підготовки працівників міліції працював у підрозділі забезпечення Царичанського райвідділу міліції. Але коли у 2014 році почалася російська агресія, чоловік добровольцем пішов захищати Україну від загарбників.

З 2021 року Петро працював помічником чергового у відділенні поліції № 11 Дніпровського райуправління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. І з початком повномасштабної війни РФ проти України поліцейський, не вагаючись, одним із перших став на захист рідної країни.

Петро Андрійченко загинув у Донецькій області наприкінці липня 2022 року.

В останню путь захисника провели 29 липня 2022 року у Дніпропетровській області.

Указом Президента Володимира Зеленського №81/2023 від 15 лютого 2023 року старшого сержанта поліції було посмертно нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни». Цю нагороду родині загиблого вручив 24 серпня 2023 року начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак.

У Петра залишилися дружина Марія та 17-річний син Євген.

Жінка зазначила, що її коханий завжди був уважним і дбайливим. За її словами, він проводив багато часу у сімейному колі і все для своєї родини робив з любов'ю, постійно опікуючись і турбуючись про неї та сина. «Це тяжка втрата для нашої родини. Нам його не вистачає», - сказала Марія.

Євген вважає батька щирим другом, прикладом справжнього чоловіка і Героя, який поклав своє життя за Україну в боротьбі проти росіян, та головним наставником для себе. За його словами, він завжди мотивував «думати головою».

«Я звертався з будь-якими труднощами до батька, і він завжди знаходив потрібні слова та давав слушні поради. З дитинства постійно привчав мене до спорту. Мені це подобалося, я ходив на футбол і на дзюдо. Він навіть мені вдома у одній з кімнат зробив свій спортзал. І батько хотів, щоб я здобув медичну освіту. Його настанови я виконав», - поділився хлопець, який нині навчається за медичним фахом у полтавському виші.

Петро мав гарне почуття гумору: назвав свого домашнього улюбленця - хом’яка, якого придбав на початку повномасштабної війни з РФ, Байрактаром. Зараз за хом’яком доглядає син Євген.

На роботі поліцейський був серйозним, відповідальним і сміливим та мав повагу колег за свої професійні і особисті якості.

Його товариш по службі Євгеній Мосуренко заявив, що поліцейський був життєрадісною, чесною, світлою, чуйною і відкритою людиною. За його словами, до Петра завжди можна було звернутися з будь-яким питанням і той нікому не відмовляв у допомозі.

«Він ніколи не зупинявся на пів шляху, в роботі завжди робив так, як правильно. До колег ставився із душею. Ми його любили і дослухалися до його порад. Він був добрим та щирим, як на службі, так і у житті. Нам дуже не вистачає нашого друга» - сказав Мосуренко.

Поліцейський Євген Манзюк вважає колегу мужнім і врівноваженим чоловіком.

«У роботі та в житті він приймав справедливі рішення. Свої службові обов’язки виконував від А до Я. Петро - патріот своєї країни, справжній поліцейський та Герой», - переконаний Манзюк.

Вічна пам'ять Захиснику!

Фото: Фейсбук-сторінка Петро Андрійченко, Нацполіція, Царичанська громада, Весь Кривий Ріг