Спершу Пригожин, потім – Навальний: яку ставку зробив Путін

Як Путін продемонстрував свою силу перед виборами

Під шумок можуть навіть зняти Аркадія Гостєва, який є представником "московських ментів", й замінити на когось з оточення Віктора Золотова чи Алєксандра Бортникова.

Але суть не в цьому, а в логіці політичного процесу всередині Росії. Далі пройдемося тезово.

1. Активність Алєксєя Навального унеможливила посилення "ідеологічної" опозиції у Росії. Навальний говорив про корупцію в оточенні царя, але не ставив під сумнів існування системи, не створював альтернативи.
2. Однак тези Навального зайшли широко і виникло організаційне ядро, яке могло переродитися в "не схвалену в Кремлі" політичну партію. Не системну.
3. Навальний був ізольований. Його структури здебільшого розгромлені. Але вакуум треба було заповнювати, тому з'явилися (на полі опонентів) підконтрольні "Нові люди" з Алєксєєм Нечаєвим.
4. Проте Навальний залишався певним символом, зокрема протестів проти Кремля. Хоча зараз він не мав ресурсів для організації протестів усередині країни.
5. Перед виборами у процесі збору підписів відбувається мобілізація частини ліберального електорату в містах (кейс Надєждіна).
6. Навальний вмирає. Тобто живого символу немає. Інші – або підконтрольні (зокрема Надєждін) або за кордоном.

І тут, незалежно від причин смерті, маємо подію, що сталася у потрібний час. Для розуміння варто згадати кейс Євгєнія Пригожина. Це демонстрація можливості та права царя вбивати тих, хто може стати загрозою. Навіть не йому особисто (Пригожин був лояльний Путіну до кінця), достатньо просто порушувати спокій. Оточення Владіміра Путіна тоді це прийняло, тобто прийняло право царя страчувати навіть лояльних, але не керованих.

2024 рік – це вибори саме царя, а не президента. Тут смерть Навального стає знаком, що цар може прибрати (повторю, незалежно від реальних причин) символ опозиції. Причому варіант вбивства вважають найбільш ймовірним і противники, і прихильники царя (прихильники при цьому будуть говорити на публіку звичне "немає доказів").

Суть в іншому – цар може робити все, що захоче. Це найкраща демонстрація "сили" у внутрішньополітичному порядку денному перед виборами. Природно, якщо найближчий тиждень пройде спокійно. Ймовірність масових протестів невелика – популярність Пригожина перед смертю була вищою за сьогоднішню популярність Навального, а групою підтримки були люди, які знають, що таке зброя і що таке держпереворот.

Тому маємо підтвердження ставки Путіна на формат царя з утриманням населення у послуху завдяки страху, а не "любові". Для Росії, з іншого боку, це звично: боятися і любити одночасно.