Вчені знайшли нове джерело вуглекислого газу, яке продукує 370 мільйонів тонн викидів на рік

Вчені виявили, що донне тралення відіграє велику роль у викидах вуглецю в атмосферу. Цей метод масового вилову риби полягає в протягуванні важкої сітки по дну океану, але разом із цим він підіймає колосальні об'єми донних відкладень, які утримують вуглекислий газ.

Деталі дослідження

Попереднє дослідження показало, що частина відкладеного на дні вуглецю в результаті донного тралення перетворюється на газ. Нове ж показує, що 55-60 відсотків цього новоутвореного вуглекислого газу потрапляє в атмосферу протягом дев'яти років. Він міг би безпечно зберігатися на дні океану чи моря тисячоліттями, однак величезні сіті – деякі розміром з десять літаків Boeing 747 – порушують крихку рівновагу на дні, знищуючи до того ж морське життя та середовища існування низки істот.

Нове дослідження також оцінює, що відбувається з вуглецем, який залишається в океанських водах після проведення донного тралення. Воно дійшло висновку, що від 40% до 45% загального обсягу вуглецю, витісненого з дна океану, лишається у воді, що призводить до локального підкислення океану. Ця підвищена кислотність завдає шкоди рослинному й тваринному світу в районі, де ведеться рибальство.

Дослідники використовували дані про донне тралення, зібрані в усьому світі в період 1996-2020 років. Складні моделювання допомогли розрахувати, скільки вуглекислого газу в кінцевому підсумку потрапляє в атмосферу внаслідок цього руйнівного процесу.

• За оцінками, кількість вуглецю, що вивільняється донним траленням в атмосферу щороку, вдвічі перевищує річні викиди від спалювання палива всім світовим риболовецьким флотом, який складається з 4 мільйонів суден.
• Кількість вуглекислого газу, що потрапляє в океан від донного тралення, більша, ніж річні викиди вуглецю більшості країн (окремо).
• Тралення також продукує більше CO2, ніж річні викиди вуглекислого газу від усієї світової авіації.

Нове дослідження показало райони океану, де викиди вуглецю від донного тралення особливо високі, включаючи Східно-Китайське море, Балтійське та Північне моря, а також Гренландське море. Дослідники дійшли висновку, що Південно-Східна Азія, Бенгальська затока, Аравійське море, частина Європи та Мексиканська затока також є ймовірними джерелами викидів вуглецю через тралення, але наразі ми не маємо достатніх даних про масштаби та інтенсивність донного тралення в цих регіонах.

Зараз країни не враховують викиди вуглецю від донного тралення у своїх кліматичних планах дій. Можливо, саме це є причиною того, що наші спостереження не показують значних результатів у боротьбі з кліматичною кризою.