20 лютого 2014 року розпочалося загарбання Криму Росією. Наприкінці тієї зими росіяни розпочали операцію із захоплення півострова, спочатку перекинувши туди війська, встановивши контроль за органами влади, блокуючи військові підрозділи України, створюючи інформаційний тиск та ухвалюючи незаконні юридичні рішення. Після цієї агресії настала збройна окупація, яка триває й досі, потім Росія, порушивши міжнародне право, здійснила анексію Криму, яку намагається всіляко легітимізувати. До цієї дати «Детектор медіа» публікує низку матеріалів, присвячених Криму. Тут читайте спогади про 2014-й рік від тодішнього керівника Кримського медіацентру Міністерства оборони Владислава Селезньова, тут — ретроспективний погляд Центру досліджень «Детектора медіа» на зміни, які відбулися з медійним ландшафтом регіону за час окупації півострова, а тут — про те, що робить Україна для майбутнього — деокупації та повернення Криму. А нині пропонуємо прочитати про те, що робить Україна для майбутнього — деокупації та повернення Криму.
За даними Інституту масової інформації, що більше часу минало від моменту окупації Криму, то менше новин з України було в інформаційному просторі півострова. Зусилля російських медіа були спрямовані на те, щоб нагадувати своїй і міжнародній аудиторії, що Крим начебто російський. Основні теми, які фігурували в медійному полі окупантів, стосувалися «покращення» рівня життя в регіоні, туристичного «ажіотажу», примарних можливостей міжнародних інвестицій у різні галузі економіки півострова, методичних запевнень представників окупаційної влади, що «Кримнаш», а також побіжно про те, наскільки нестерпним є життя під владою «київської хунти».
З початком повномасштабного вторгнення у кримських пабліках знову передбачувано багато пишуть про Україну. Зокрема, з’явилася нова постійна тема «війна та Крим» — мобілізація жителів півострова, пошук «проукраїнських ждунів», інформація про атаки по військових об’єктах та об’єктах Чорноморського флоту Росії у Криму, брак бомбосховищ і недбальство місцевої влади щодо безпеки цивільних, потенційні шляхи втечі на материк тощо. У перші дні великої війни Сергій Аксьонов заспокоював кримчан, що, мовляв, Криму нічого не загрожує, адже «вся операція, всі дії відбуваються на території сусідньої держави». У червні 2022 року він запевняв, що російські сили протиповітряної оборони унеможливлюють будь-які удари ЗСУ по Криму. Але воєнні дії все ж торкнулися півострова та незаконно збудованого Керченського мосту.
Тож на тлі регулярних повідомлень про атаки різних видів українських безпілотників, американських балістичних ракет ATACMS, ракет Storm Shadow, «замахи» українсько-західних «агентів» на життя місцевих владців, обмежень щодо перетину кордону Криму з Херсонщиною, десята річниця анексії Криму для окупаційної влади вкрай тривожна. Розбираємося, які ключові повідомлення пропагандисти поширюють до 10-ї річниці так званого «возз’єднання».
- Читайте також:«Атаки відіб’ємо, але à la guerre comme à la guerre»: реакція роспропаганди на застосування Україною ракет ATACMS
Десятилітня ейфорія та «запаморочення від успіху»
Радянська пропаганда часто перебільшувала успіхи держави в будь-яких сферах життя і рапортувала про тисячі літрів «надоїв», мільйони тонн вугілля, звітувала про побудови «найдовших» доріг у світі та прокладання найглибших каналів тощо.
Нині російська пропаганда так само невідповідна реальному стану речей, і нинішній політичний режим, так само як і радянський, перебільшує свої досягнення та перемоги, щоб створити відчуття ейфорії чи тріумфу серед населення. Ця тактика спрямована на маніпулювання громадською думкою, підвищення морального духу та згуртування підтримки режиму. Подаючи спотворений або надто позитивний образ реальності, пропаганда прагне вплинути на сприйняття громадськості. Однак це також може призвести до нереалістичних очікувань і неспроможності розв’язати основні проблеми чи виклики.
- Читайте також:Як російська пропаганда використовує ейфорію для досягнення власних цілей
Щоб викликати ейфорію від перебування Криму під владою Росії та скрасити негаразди життя на півострові, до 10-річчя окупації пропагандисти запустили гештег #СпасибоЗаКрым і закликали користувачів соцмереж ділитися всілякими «позитивними змінами» в їхніх населених пунктах на кшталт нових доріжок чи фонтану в місцевому парку, дитячих майданчиків чи лавок біля будинків. Відповідні дописи можна знайти в мережах YouTube, Instagram, Telegram, «ВКонтакте» тощо. Таке «оспівування» повсякденного публічного простору кримчан мало б створити хибне враження, що пересічні люди радіють окупації та її «перевагам», діляться цією радістю у соцмережах.
«Після 2014 року у Криму розпочалася нова епоха процвітання. За дорученням Президента Росії Володимира Путіна у найближчі терміни було відновлено туристичні комплекси, відроджено виробництво та створено нові можливості для інвестицій. Усього за кілька років із депресивної провінції Крим перетворився на перлину Причорномор’я», — запевняють пропагандисти.
Динаміка використання гештегу #СпасибоЗаКрым від 1 грудня 2023 року до 21 лютого 2024 року. 4340 повідомлень із 435 телеграм-каналів. Дані TeleZip / Mantis Analytics
Публікація дописів під цим гештегом позиціюється як нібито «народний флешмоб». Проте переважна частина постів із серії #СпасибоЗаКрым публікується не «простими кримчанами», а державними органами російської окупаційної адміністрації, від тих, хто звітує про благоустрій сільрад чи відділень владної партії «Єдина Росія».
Для стимулювання імітації «народної ейфорії» застосовуються також заходи матеріального заохочення проросійських інтернет-блогерів поширювати ці тези — за допомогою грантів і конкурсів. Наприклад, автор російського «патріотичного» каналу на 288 тис. підписників, який спеціалізується на просуванні тез про те, як погано за кордоном і як добре в Росії, опублікував відео «Як змінився Крим за 10 років». Це відео перемогло в оголошеному російським президентським Фондом культурних ініціатив конкурсі «В Росію з любов’ю».
Створений окупаційною владою «кримськотатарський телеканал “Міллєт”» також розпочав свою серію пропагандистських програм до «ювілею». В описі проєкту під назвою «Російський Крим» перелічуються в якості «досягнень» окупаційної влади будівництво доріг, благоустрій, забезпечення вуличного освітлення та медичної допомоги для жителів півострова. «Ми розповімо вам про досягнення російського Криму», — говориться в заяві телеканалу про виконання цих «неординарних» адміністративних завдань.
Офіційні святкування та «вибори» Путіна
Крім імітаційних «народних флешмобів», до святкування десятиріччя окупації російська влада також проводить і офіційні заходи. В них беруть участь різноманітні представники окупаційної та російської влади. Зокрема, самоназвана «Державна рада Республіки Крим» під керівництвом Володимира Константинова створила медаль «На відзначення 10-ї річниці возз’єднання Криму з Росією 2014–2024». «Нею заохочуватимуться громадяни [...] за мужність, героїзм, активну політичну діяльність та особистий внесок у возз’єднання Криму з Росією; за участь у підготовці та проведенні загальнокримського референдуму 16 березня 2014 року», — сказав Константінов.
- Читайте також: Владислав Селезньов: «Коли у 2014-му виходили з Криму, ми розуміли, що скоро буде війна»
Відзначилося і російське Міністерство закордонних справ, яке провело 15 лютого презентацію збірки «Крим у розвитку Росії: історія, політика, дипломатія. Документи архівів МЗС Росії». Збірку презентував міністр Сергій Лавров за участі кримських окупантів. За словами Лаврова, публікація збірки покликана довести «нерозривний зв’язок долі Криму» з Росією.
З зовсім неочікуваних учасників святкування «ювілею» окупації — уряд Камчатського краю. Від його імені було створено сайт «10летвместе.рф», на якому жителів Камчатки вітають із «ювілеєм» і закликають реєструватися на російському порталі електронного голосування для того, щоб узяти участь у вікторині з призами на честь «свята» (обіцяють побутову техніку, путівку в Крим і навіть автомобіль). Крім реєстрації, на порталі потрібно також проголосувати у зазначені дати, які майже збігаються з датами кримського фальшивого «референдуму» 2014 року. За що саме треба голосувати, на сайті чомусь не вказується, але дати голосування, звичайно, збігаються з датами так званих «президентських виборів» у Росії. В самому Криму, як інформує російське видання «Комерсант», жодних вікторин на честь «виборів» чи «ювілею» не заплановано.
Загалом тема збігу чергових «виборів» Путіна з датами десятиріччя окупації активно експлуатується у пропаганді. Причому як «вибори» рекламують за допомогою «ювілею», так і саму окупацію намагаються підтвердити уявною «єдністю» жителів Криму під час голосування. «Усі політичні заходи, які ми проводимо — вибори, референдуми, голосування — все підтверджує безумовну єдність кримчан», — вихваляється «демократичністю» кримських виборів вищезгаданий Константинов.
20 лютого як день «відмежування»
У 2014 році на медалі за «повернення Криму» Міністерство оборони Росії вказало початок проведення операції 20 лютого 2014 року. Але у 2018 році очільник російського МЗС Лавров назвав цю дату «технічним непорозумінням». Нещодавно пропагандистам вдалося дійти згоди: «Возз’єднання Криму — рішення кримчан, а діяти вони розпочали саме 20 лютого».
Версія про «народний спротив» кримчан, яка поширюється на вебсторінках окупаційних установ, звучить так: «Уночі в районі селища Корсунь-Шевченківський Черкаської області на колону з семи автобусів із кримчанами, які поверталися з Києва, напали прихильники Майдану, які побили учасників акції “Антимайдан” і розстріляли транспорт. Спікер парламенту Криму Константинов перебував у відрядженні в Москві, де (…) зазначив, що у разі приходу екстремістів до влади насильницьким шляхом Росія не має, на його думку, визнавати таку владу. "Півострів може відокремитися від України у разі серйозної дестабілізації ситуації в країні, і такий розвиток подій стане можливим, якщо країна розвалиться", — заявив В. Константинов. Цього ж дня громадські дружини спільно зі співробітниками міліції почали патрулювати вулиці Севастополя, на в’їздах до міста було посилено блокпости».
- Читайте також:«Татаробандерівці» й «екстремісти»: як російська пропаганда дискредитує кримських татар
Хоча самозваний «глава кримського парламенту» Константинов назвав 20 лютого 2014 року як дату «відмежування» Криму від України, втім, жодних «пам’ятних заходів» у цей день не відбулося. Сам же Константинов цей день провів не в Криму, а відвідував виноробню та дитячий садок у Кіровській області, побував у тепличному комплексі на Бєлгородщині. Обмежився дописом-спогадом: «Рівно 10 років тому, 20 лютого 2014 року, озброєні бойовики майдану напали на колону автобусів із кримчанами, які поверталися з Києва після акції на підтримку конституційного ладу. Це сталося у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області… Саме того дня мені стало остаточно очевидно, що влади в Україні більше немає, і лише самі кримчани можуть захистити себе, свої будинки та сім’ї, зберегти мир і порядок на півострові. З цього моменту розпочалася наша робота, спрямована на те, щоб відмежуватися від тих, хто прийшов до влади внаслідок державного перевороту, та не допустити їхніх бойових загонів на територію Криму».
А Сергій Аксьонов узагалі проігнорував цей день, на його сторінці в телеграмі повідомлення за 20 лютого 2024 року стосувалися буденних тем, як-от наради з Путіним, план щодо капітального ремонту шкіл і привітання самозваного кримського «міністра внутрішніх справ» із кар’єрним підвищенням. Самопроголошений «мер Севастополя» Михайло Развожаєв також, здається, забув про річницю: обмежився дописами про ремонт доріг, творчий конкурс та бої за Кринки Запорізької області.
- Читайте також: Десять років окупації, ще десять — когнітивної деокупації. Інформаційний простір Криму: виклики та можливості
Історичний ревізіонізм: як скасувати 1954 рік
Темою «незаконної» передачі Криму до складу Української РСР у 1954 році російська пропаганда маніпулює ще з моменту розпаду Радянського Союзу. Приміром, Росія ще у дев’яностих (у 1993 та 1996 роках) намагалася оскаржити в ОБСЄ належність півострова до України, але марно. А депутати російської Думи протягом 90-х неодноразово говорили про проведення референдуму й оголошення Криму окремою державою.
До 10-річчя анексії пропагандисти знову почали порушувати це питання. Так, у кінці грудня 2023 року російські медіа писали, що «у процесі передачі Криму до складу УРСР у 1954 році було допущено рекордну кількість порушень чинного на той момент законодавства», а згаданий вище Константинов назвав ті події «правовим нігілізмом». За його словами, «визнання незаконним рішення передати Крим з РРФСР до УРСР є важливим з історичної та моральної точки зору». Саме тому окупаційний «парламент» Криму почав готувати звернення до Конституційного суду Росії щодо скасування того рішення 1954 року.
Перший заступник голови комітету Державної думи Росії у справах СНД Костянтин Затулін фактично назвав Микиту Хрущова злодієм: «Українською ця земля за формальним визнанням була з 1954 року, а до цього протягом сотень років — це був російський регіон, а в 1954 році в Росії Крим украли». Хоча насправді ці «сотні років» — менше, ніж двісті (до 1783 року територія належала Кримському ханству).
У січні 2024 року так звані кримські парламентарі вирішили, що не лише передача Криму Микитою Хрущовим, а й саме перебування Криму в складі України в 1991–2014 роках було «незаконним». «Тема, яка визначила нашу долю і загнала кримчан проти їхньої волі до складу незалежної України, має отримати чітку юридичну оцінку. Перебування Криму у складі незалежної України було незаконним, як і розвал Радянського Союзу», — обґрунтував позицію окупантів Константинов. Мовляв, це не Росія анексувала півострів у 2014 році, а Україна «анексувала» його в 1991 чи навіть у 1954 році. Це типова тактика віддзеркалення, яку пропагандисти використовують, аби звинуватити когось у тому, що зазвичай роблять самі.
Якщо спробувати відкотити історію на 70 років, це спричинить різноманітні юридичні колізії. А опротестування незалежності України автоматично має опротестовувати й правовий статус сучасної Росії.
- Читайте також:Питання когнітивної деокупації Криму — на часі
Загалом російська пропаганда намагається використовувати тему десятиріччя окупації Криму в якості «переможного» наративу. До самого факту проведення окупації додають ще «успіхи» окупаційної влади під час перебування півострова під її контролем. Проте більшість із цих «успіхів» — це звичайна адміністративно-комунальна робота. Кремль вклав кошти, отримані з продажу нафти та газу й податків росіян, у пропагандистсько-інфраструктурні проєкти в Криму, зокрема у незаконно побудований Керченський міст, які зараз використовуються як символи «ювілею» та «успіхів» окупаційної влади.
Про те, яких втрат зазнав Крим від розриву усталених торговельних та інфраструктурних зв’язків із рештою України, пропаганда, звичайно, мовчить. Так само як мовчить вона про втрати туристичної сфери Криму від перебування в «сірій» міжнародній зоні невизнання та санкцій. Хоча в соцмережах пишуть, що навіть до десятирічного «ювілею» російські оператори мобільного зв’язку відмовляються організувати якісний сервіс на півострові, побоюючись санкцій. «Хотілося б, щоб щонайменше напередодні 10-ї річниці возз’єднання Криму і Севастополя з Росією оператори змінили своє ставлення до Кримського півострова», — закликає один із російських телеграм каналів.
Колаж: Наталія Лобач
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.