Пантелеймон Куліш aka драма-квін, КГБ й любовні пригоди письменників. Як Роксана Тимків зішкрібає бронзу з українських авторів на ютубі

Але так поталанило не всім. Для багатьох українська література — це журба, біда й село. 

Звісно, моментами було важко сприймати твори про тяжку українську долю. У хрестоматіях біографії письменників зводилися до сухого «народився — жив — помер». Вже від хисту вчителя залежало, як на все це вдало нанизати історичний контекст і факти з життя. Тож ще зі школи я знала, що Шевченко любив носити костюми, а не ходив цілодобово в шапці та кожусі. Про його любов до рому та пиятики дізналася пізніше, в університеті. І що Пантелеймон Куліш мав симпатії до Марка Вовчка. Але без брудних подробиць, хоча я впевнена, що вчителька знала їх, бо якось загадково усміхалась під час розповіді.

У ті давні часи у вільному доступі не було цікавих розвідок про життя письменників. Тож ми мали, що мали. Адже я вчилась на початку нульових, коли слово «інтернет» — це було щось по-багатому, музику та відео розповсюджували на CD-RW, а інформацію шукали у книжках. 

Благо, зараз український ринок пропонує читачеві багато хороших книжок про українську мову, як-от «Мова-меч. Як говорила радянська імперія» Євгенії Кузнєцової, про літературні процеси та персоналії пише, зокрема, Віра Агеєва. Розсекречені радянські документи історик Едуард Андрющенко зібрав у книжці «Архіви КГБ», там теж є про письменників. Стільки цікавого, що лишень встигай купувати й шукати місця для новопридбаного на поличках.

 Українські блогери, а також стендап-коміки, взяли на себе, скажемо так, просвітницьку роль. Хоч далеко не завжди їх оцінюють позитивно, закидаючи недостатню обізнаність. Разом із тим нерідко українські книголюби скаржилися, що на ютубі про українські книжки розповідають нецікаво, і мріяли про появу блогерів, які зуміють зібрати багато переглядів на цій темі. 

За цю справу взялася комікеса й письменниця Роксолана Тимків на каналі імені себе. Як вказано в описі, «канал називається Роксана Тимків, бо не хотілось якихось обмежень у темах і тому, що не було кращого варіанту». Й однією літературою авторка себе не обмежила, адже, крім походеньок письменників, є відео про розпусту в народних піснях та чому молодь не сприймає серіал «Друзі». 

Канал Роксана веде відносно недавно — перше відео з’явилося тут три місяці тому. Зайшовши на нього, я негайно клацнула на ролик із назвою «У ліжку з КГБ». Ліжка й спецслужби — гарний гачок для глядача. І я на нього клюнула. Ймовірно, саме завдяки назві відео й набрало 140 тисяч переглядів — найбільше з усіх на каналі. Зокрема, в ньому авторка розповідає про Сосюру, вірш якого «Любіть Україну» розповість посеред ночі, мабуть, кожен школяр. Але цей автор був далеким від святості.

Вчиняв гучні сварки з дружиною Марією: «Вона могла викинути у вікно його друкарську машинку, порізати його краватки, палити рукописи. За свідченнями знайомих Володимира Сосюри, у 1934 році він потрапив у психіатричну лікарню через витівки своєї дружини». До того ж Марія Сосюра була агенткою радянської спецслужби і вважається, що доносила на письменників у «вишестоящі органи». 

Українські літератори постають перед глядачем не пласкими людьми зі стендів з кабінету української літератури, а тривимірними, які творили, любили, розлучались тощо. Роксана каже: «Щиро кажучи, я не робила це відео (йдеться про випуск "Поліаморія, зради та егоїзм українських письменників". — "ДМ") з метою, щоб ви подумали, якими негідниками були наші письменники, ні. Насправді я хочу показати їх живими людьми, а не статуями, які нікому не були цікаві у школі».

Приміром, Марко Вовчок крутила чоловікам голови, Пантелеймон Куліш був в неї закоханий, від чого його дружина не була у захваті, називав письменницю «мовчущим божеством». А коли Марко Вовчок дала йому відкоша, ледь не вкоротив собі віку й вже не так лагідно про неї відгукувався. Письменниця їздила з Іваном Тургенєвим у Париж, він перекладав її твори французькою.

А от Олена Пчілка не вірила, що вона сама писала свої твори, мовляв, як то росіянка так швидко могла вивчити українську зі всіма тонкощами. Та тут цілу кіноепопею зняти можна. 

І от перед глядачем постає Марко Вовчок як фем фаталь, а не авторка творів, сюжет яких усі давно забули. Цікава біографія може підштовхнути до читання. Однак важливо її розповідати яскраво. Бо хоч би якими карколомними були факти, все це можна нівелювати недостатньою харизмою. Принаймні саме це я побачила, дивлячись відео Роксани. Наче і життєписи цікаві, й помітно, що блогерка попрацювала над матеріалом, та й не можна сказати, що її розповідь нудна. Але все одно не вистачає якогось «вогника», щоб запалити глядача. Можливо, то в мені бурчить філологиня й лишень мене оповідь не чіпляє. Адже люди в коментарях переважно дякують за роботу.

А харизма саме в питанні популяризації української мови та літератури важлива. Взяти, до прикладу, випуски «Твоєї підпільної гуманітарки». Зокрема, Остап Українець вміє емоційно й доступно подавати інформацію про всілякі мовні штуки. Філолог здорової людини. До речі, далеко не у всіх він викликає захват, про його стиль часом гаряче сперечаються — і це дуже добре, бо в аудиторії він викликає емоції.

Але повернімося до Роксани. Вона також є учасницею ютуб-шоу «Читацький щоденник» на каналі «інді-стендап», де коміки обговорюють літературу, пересипаючи жартами. І дивитися такий книжковий контент набагато цікавіше: є жвавість розмови, якісь приколи. Й заразом можна подивитися на улюблених стендаперів і надихнутися на читання книжки. 

Тих людей, які давно цікавляться життєписами українських письменників, відео з ютуб-каналу Роксани Тимків, ймовірно, не дуже зацікавлять. Хто, наприклад, читав романізовані біографії Віктора Домонтовича, слухав лекції Віри Агеєвої – той усе це й так знає, ще й у більшому обсязі. Бо якщо брати того ж Куліша, то Домонтович усе ж розлогіше та іронічніше описав його ексцентричність. Текст «Романи Куліша» особливо раджу почитати, аби зрозуміти, що Пантелеймон, який переклав українською Біблію, не надто уважно вчитувався в написане, адже крутив роман із дружиною Леоніда Глібова. Не бажай жінки свого ближнього, чи не так? Та й загалом читати романізовані біографії Домонтовича — одне задоволення.

Але якщо немає часу на читання і ви поки що не надто обізнані у неприлизаних реаліях життя українських літераторів, то за обідом чи вечерею можна переглянути ці випуски й дізнатись щось про скандали й інтриги з життя письменників. Крім того, Роксана рекомендує книжки, на які посилалась під час створення контенту. 

За радянською традицією, яка перейшла в українську, у школі мало розповідали усілякі пікантні історії з життя письменників, мовляв, діти більше концентруватимуться на їхніх походеньках, а не працях. Ну не може ж наш Кобзар напиватися, ви що. Він повинен страждати, й місця для радості у його житті бути аж ніяк не може. Проте саме через такі от подробиці з’являється цікавість до творчості. Бо ліпше ознайомлюватись із творами, які писала жива людина, а не забронзовілий пам’ятник. 

І Роксана Тимків у своїх відео намагається цю бронзу зішкребти. На мою думку, «перчені» елементи біографій лише додадуть інтересу до постаті літераторів. Та й наші письменники так довго були «правильними», то настав час їх трохи «попсувати». 

Фото: скрини з ютуб-каналу Роксана Тимків