Завершення ери Ердогана: наслідки перемоги опозиції для Туреччини та їх вплив на Україну
Завершення ери Ердогана: наслідки перемоги опозиції для Туреччини та їх вплив на Україну

Завершення ери Ердогана: наслідки перемоги опозиції для Туреччини та їх вплив на Україну

Партія президента Реджепа Ердогана зазнала поразки на місцевих виборах, вперше за останні 20 років, що може вказувати на настання серйозних політичних змін. Економічна криза, девальвація національної валюти, популізм та відхід від західних стандартів стали основними причинами, що викликали невдоволення серед турецького населення. Харизматичний мер Стамбула Екрем Імамоглу отримав впевнену перемогу і може стати фаворитом на майбутніх президентських виборах. Однак уряд має можливість на реванш, якщо буде здатний належним чином використовувати наступні чотири роки. Для України перемога опозиції є позитивним сигналом, що свідчить про ймовірний рух Анкари до більш прозахідної позиції.

Тривожний дзвоник для Ердогана У травні минулого року Реджеп Ердоган виграв президентські вибори, одержавши лише на 5% більше голосів, ніж його головний конкурент — Кемаль Киличдароглу. Перемога була переконливою, але опозиційний кандидат також мав серйозні шанси. Навіть за підтримки впливових спонсорів та медіа-ресурсів, як показали результати місцевих виборів, стало очевидно, що справи стають лише гіршими для турецького президента.

У політичному житті Туреччини відбулися значні зміни: “Партія справедливості і розвитку” Ердогана вперше за двадцять років зазнала поразки на місцевих виборах. Ліберальна опозиційна “Республіканська народна партія” (РНП) отримала першість, здобувши 37,76% голосів, у той час як владна партія отримала 35,48%, а правопопулістська “Партія повторного добробуту” — 6% голосів. Навіть за майже рік часу опозиційні партії не об’єдналися в єдиний фронт.

РНП не лише зберегла своїх кандидатів на посадах мерів Анкари та Стамбула, але також здобула посади мерів у 19 інших розвинених містах. У столиці опозиційні сили отримали на 25% більше голосів, ніж партія влади. Втрата позицій в центрально-східній частині Анатолії, де консерватори традиційно мали підтримку, стала серйозним ударом для “Партії справедливості і розвитку”.

“На жаль, через дев’ять місяців після нашої перемоги на виборах 28 травня ми не змогли отримати бажаний результат на місцевих виборах. Ми виправимо свої помилки і виправимо недоліки”, — заявив Ердоган.

Місцеві вибори стали засобом виразити незадоволення населення президентом Ердоганом. Прихильники партії влади все частіше голосують за опозиційних політиків, орієнтуючись не на партійну приналежність, а на особистість кандидата. Деякі розчаровані громадяни взагалі відмовилися від участі у виборах: явка склала 76%, у той час як на президентських виборах вона була на рівні 87%.

Багато виборців в Туреччині висловлюють розчарування урядом за те, що, незважаючи на постійні голосування за Ердогана, вони не бачать реального покращення у своєму житті. Про це повідомив доцент кафедри політології Університету Сабанчі в Стамбулі, Берк Есен, у спілкуванні з New York Times.

Особливе невдоволення викликає економічна ситуація: швидке зростання інфляції до 70%, висока облікова ставка на рівні 50% і девальвація турецької ліри. Багато людей вважають президента Ердогана особисто відповідальним за цю кризу. Незважаючи на традиційні методи боротьби з інфляцією, президент протягом тривалого часу намагався знижувати штучно облікову ставку за допомогою впливу на Центральний банк. Однак, коли цей підхід не виявився ефективним, він був змушений робити різкий поворот. На жаль, це не допомогло виправити ситуацію з інфляцією, і зараз Ердоган оплачує ціну за свою політику популізму.

“У 2019 році Партія справедливості та розвитку втратила контроль над багатьма великими містами через наслідки кризи 2018 року, яка особливо відчулася в мегаполісах. Тепер загроза бідності та безробіття стала актуальною по всій країні”, – зазначив економіст з Стамбула, Арда Тунджа.

У розвинених промислових містах, де опозиція набула найбільшої підтримки, виборці занепокоєні також курсом на віддалення від Заходу та посиленням авторитаризму. Ризики проникнення релігії в державу зростають, а турки не бажають прокидатися в країні, яка живе за законами шаріату.

“Сьогодні наші виборці прийняли дуже важливе рішення. Сьогодні вони вирішили встановити нову політику в Туреччині. Вони вирішили змінити 22-річну картину Туреччини та відкрити двері до нового політичного клімату в нашій країні”, — заявив глава CHP Озгюр Озел.

Також вплинуло те, що, поки ліберальні політики звинувачували Ердогана у спробі повернутися до авторитарної клерикальної держави, праві атакували його за недостатню підтримку палестинців у Газі та неприпустимість ратифікації договору про вступ до НАТО зі Швецією: мешканці Стокгольму ніяк не можуть пробачити дозвіл на проведення акцій протесту зі спаленням Корану.

Хто стане майбутнім президентом? Наступні загальнонаціональні вибори відбудуться через чотири роки, але влада та опозиція вже розпочали підготовку. Ердоган, який відбуває останній дозволений Конституцією термін, заявляв, що місцеві вибори стануть останніми в його політичній карʼєрі й він передасть владу однопартійцям. Кажуть, поганий стан здоров’я турецького президента є однією з причин такого рішення.

Головним кандидатом владної ПСР, ймовірно, стане його зять, Сельчук Байрактар, співвласник компанії Baykar. Він молодий, активний, добре відомий у Туреччині та світі й має позитивний імідж. Проте з його недоліків можна відзначити віддаленість від політичного життя. Не зрозуміло також, як сприймуть ідею передачі влади в сучасній Туреччині. Крім того, команді Байрактара доведеться важко працювати, щоб впоратися з негативною спадщиною Ердогана.

Замість цього 53-річний мер Стамбула Екрем Імамоглу, член опозиційної Республіканської народної партії (РНП), має всі шанси стати фаворитом майбутніх президентських виборів. Харизматичний політик набрав гігантські 50,92%, що на 10% більше, ніж його конкурент з провладної партії, тож зберігає свою посаду на цю каденцію. Саме Стамбул вважається головним полем битви між владою та опозицією. У 2023 році Імамоглу вже мав шанс стати центральним кандидатом опозиції, але тоді поступився Кемалю Киличдароглу, який потім боровся з Ердоганом. Тепер у нього навряд з’являться конкуренти всередині партії.

«Святкуючи нашу перемогу, ми посилаємо гучне повідомлення світу: кінець занепаду демократії настав. Стамбул є маяком надії, свідченням стійкості демократичних цінностей перед зростанням авторитаризму», — написав мер Стамбула на Twitter.

Проте можливо, ще рано списувати з рахунків Ердогана. Він може внести зміни до Конституції, щоб забезпечити собі наступний термін. Турецький президент остерігається втрати влади, оскільки ризикує опинитися за ґратами. Якщо не буде достойного кандидата, він може зробити ставку на маленькі села та містечка, де консервативні настрої досить сильні. Але харизматичний Імамоглу стане потужним супротивником.

Які зміни очікують на Туреччину? Лівоцентристська опозиція Туреччини наразі складається з РНП та низки інших партій і часто вони не дуже ладнають між собою. Масштабна перемога для багатьох з них стала несподіванкою. Проте результати виборів нададуть новий поштовх політичному життю країни, підсиливши «бойовий дух».

«Це може вдихнути нове життя в турецьку демократію та привнести свіжі погляди на розв’язання економічних проблем, планування міст та громадських послуг. Але це велике “якщо”. Успіх залежатиме від здатності опозиції об’єднатися як єдиний фронт і представити бачення майбутнього Туреччини, яке резонуватиме в усіх сферах», — сказав старший радник Albright Stonebridge Group, Хакан Акбас, CNBC.

Натомість чотири роки — достатньо часу для маневрування. Ердоган вже заявив про намір врахувати настрої електорату і «виправити ситуацію». Хоч після поразки на муніципальних виборах це буде важче зробити, він має можливість отримати реванш, гарантуючи перевагу своєму наступнику чи собі. Для цього потрібно змінити Конституцію, про що йшла мова вже давно.

«Було б наївно й помилково вважати, що ця невдача знаменує собою початок кінця для Ердогана», — пояснив Вольфанго Пікколі, співпрезидент консалтингової компанії Teneo Intelligence.

Проте, до честі Ердогана, за 20 років свого правління, він так і не перейшов межу, залишився всенародно обраним президентом, а не диктатором. Жодного разу вибори не були визнані недемократичними.

Що вибори в Туреччині означають для України? Перемога опозиції є сигналом, який змусить Ердогана чіткіше визначити свої пріоритети. Турецький президент навряд цілковито відмовиться від вигідної політики лавірування між Росією, Китаєм і Заходом, але, ймовірно, проводитиме жорсткішу політику щодо санкційного тиску. На 9 травня запланована зустріч Ердоган із Джо Байденом і це стане першим таким візитом за всю каденцію американського президента — Туреччина звинувачувала Сполучені Штати у причетності до спроби військового перевороту.

Вашингтон має стати майданчиком для покращення стосунків, яке намітилося після ратифікації турецьким парламентом договору про вступ до НАТО Швеції та дозволу Білого дому на придбання F-16 для ВПС Туреччини. Якщо зближення триватиме успішно, Анкара перестане бути хабом для продукції подвійного призначення і це може стати відчутним ударом для Путіна. Крім того, видання Bloomberg повідомляє, що США та Туреччина ведуть перемовини щодо спільного виробництва боєприпасів. Якщо вони пройдуть успішно, це дасть можливість збільшити виробництво снарядів для України втричі. А турецькі компанії отримають доступ до інвестицій та технологій. Проте такі домовленості точно погіршать відносини з РФ.

Президент Ердоган отримав болючу поразку. Він збирається відвоювати втрачені позиції, але для цього доведеться вигадати нову стратегію, відмінну від тієї, якою він дотримувався досі. Якою вона буде стане зрозуміло найближчим часом.

Теги по теме
Турция выборы
Источник материала
loader
loader