Супутник, який загубили у космосі ще у 90-х, раптово знайшовся

На початку цього тижня було знайдено експериментальний супутник, запущений ще у 1974 році, та який зник з наземних датчиків у 1990-х роках, повідомляє 24 канал з посиланням на Gizmodo.  

Супутник Infra-Red Calibration Balloon (S73-7) був частиною програми космічних випробувань ВПС США. Після запуску 10 квітня 1974 року великий запусковий пристрій під назвою KH-9 Hexagon викинув супутник шириною всього 66 сантиметрів у космос, вивівши його на кругову орбіту в 800 кілометрів.

Крихітний супутник мав роздутися на орбіті й слугувати калібрувальною мішенню для обладнання дистанційного зондування. Однак його розгортання не вдалося, і він став ще одним космічним сміттям.

Переглядаючи архівні дані супутника, Джонатан МакДауелл, астрофізик з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики, виявив, що цей об'єкт уже виявляли раніше, а потім знову втрачали: радари відстежували його в 1970-х роках, а потім у 1990-х роках, перш ніж він знову зник.

The S73-7 satellite has been rediscovered after being untracked for 25 years. New TLEs for object 7244 started appearing on Apr 25. Congrats to whichever @18thSDS analyst made the identification. pic.twitter.com/YJOow5o4ND

— Jonathan McDowell (@planet4589) April 29, 2024

За словами МакДауелла, проблема в тому, що він дуже маленький. Можливо, те, що зараз відстежують, "є дозатором або частиною кулі, яка неправильно розгорнулася, оскільки вона не металева і погано відображається на радарі".

 
Наземні радари та оптичні датчики відстежують понад 20 000 об'єктів на орбіті, і це може бути досить складно. Існує глобальна мережа датчиків, яка подає інформацію до актуального каталогу супутників, але більшість об'єктів не передають свої ідентифікатори. Замість цього датчики покладаються на визначення орбіти рухомого об'єкта і співставлення її з визначеною орбітою супутника. Це схоже на управління повітряним рухом. Усе це кружляє навколо, і якщо ви збираєтесь спробувати пролетіти крізь хмару уламків, вам потрібно знати, де є небезпека.

Після запуску супутника інженери на Землі приблизно знають, де він перебуватиме і на якій висоті дрейфуватиме. Якщо у визначеній зоні буде знайдено об'єкт, вони можуть розрахувати й відмотати цю орбіту назад у симуляції, щоб подивитися, чи не збігається вона з орбітою, коли супутник бачили востаннє.