Депортації, заборони і погроми: якою насправді була "дружба народів" в СРСР

Ті, чиї найщасливіші молоді роки тривали за часів СРСР часто згадують його, як єдину та дружню багатонаціональну державу. Однак насправді так звана дружба народів та інтернаціоналізм були лише на словах.

За ілюзією миру та гармонії ховалися депортації, утиски та міжнаціональні конфлікти. Про це детальніше розповів Ukraїner.

Радянський Союз намагався усіма зусиллями створити видимість того, що 15 окремих республік і понад 10 автономій можуть без проблем співіснувати в межах одного СРСР. Тому пролетарський інтернаціоналізм був одним із наймасштабніших стовпів тогочасної пропагандистської системи.

Влада запевняла, що раса та національність людини не мають жодного значення, а ксенофобії, національним утискам чи шовінізму в союзі немає місця. Хоча насправді все було навпаки.

Депортовані народи

Керівництво СРСР власноруч запровадило ксенофобну політику. Після масованих сталінських депортацій так званих малих народів, в тому числі й кримських татар, в 1950-х роках деяким людям дозволили повернутися додому. Але там їх спіткало чимало державних обмежень та утисків.

Тим хто повернувся після примусового переселення потрібно було регулярно звітувати в міліцію про своє місцеперебування. Крім того, існували негласні обмеження, як от заборона на навчання на певних спеціальностях.

Наприклад, лідер кримських татар Мустафа Джемілєв після школи планував вивчати сходознавство в Середньоазійському університеті, однак завідувач кафедри арабської філології прямо сказав майбутньому політичному діячу, що він не складе іспити, адже кримським татарам тут не раді. Саме тому серед представників цього народу рідко можна було побачити журналістів, істориків та юристів. А військові професії кримським татарам було категорично заборонено опановувати.

"Боротьба з сіонізмом"

Сіонізм – це рух європейських євреїв за створення єврейської держави.

В період, коли між Ізраїлем та СРСР почалася політична криза, було запроваджено кампанію "боротьби з сіонізмом", хоча фактично це був антисемітизм. Навіть існував спеціальний орган під назвою "антисіоністський комітет", що займався антисемітською пропагандою.

Євреям не було дозволено покидати межі союзу та навчатися, наприклад, на математичних спеціальностях в вищих навчальних закладах.

Міжнаціональні відносини

Під час адміністративно-територіального переподілу СРСР ніхто особливо не брав до уваги національний фактор, тому траплялося так, що представники певної народності могли опинитися у своєрідній національній автономії на території іншої республіки.

Навіть в армії солдати об’єднувалися в так звані неформальні земляцтва за національною ознакою. Це призводило до конфліктів, але нікого це не турбувало.

В цивільному житті теж нерідко відбувалися міжнаціональні сутички. Наприклад, у 1981 році в місті Орджонікідзе в Північній Осетії протягом трьох днів відбувалася масова бійка між осетинами та інгушами, які повернулися після депортації.

У найбільшому місті Казахстану Алмати у грудні 1986 року студенти виходили на мітинг та вимагали, щоб керівником республіки призначили казаха, адже боялися, що в іншому випадку русифікація та утиски народу посиляться.

У місті Жанаозен у Казахстані бійка на дискотеці між казахами та представниками кавказьких народностей переросла в міжнаціональний конфлікт, під час якого загинули люди. Для його придушення довелося навіть застосувати важку бронетехніку.

А в узбецькому місті Фергана конфлікт виникнув між узбеками й турками-месхетинцями. В результаті загинуло 103 людини та ще понад 100 були поранені.

Раніше OBOZ.UA розповідав, які жіночі професії у СРСР вважали другосортними.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.