Як Путін підмінив культ однієї війни іншим

Вже другий рік поспіль замість помпезних парадів, які щороку до війни в Україні влаштовував Путін, увесь світ бачить лише його жалюгідні спроби випендритися.

Другий рік поспіль 9 травня Україна замість Дня Перемоги відзначає День Європи, чим ще більше віддаляє себе від Росії. Росії, яка досі заскорузла в імперській політиці і, ба більше, навіть пишається цим.

79 років після перемоги над нацизмом для РФ, судячи з усього, минули дарма. Адже замість того, щоб будувати країну, ґрунтуючись на демократичних цінностях (за що свого часу, до речі, і боролися під час Другої світової війни), Радянський Союз та єльцино-путінська Росія буквально поклали життя своїх громадян на те, щоб майже через століття потому нікому і на думку не спало, що може бути інакше, аніж тоді.

Так само, на догоду образу великого і жахливого, Путін зробив себе дешевою копією Сталіна, який окрім репресій, нічим більше і не запамʼятався (бо ж треба відповідати історичним аналогіям по максимуму). Та й нову повномасштабну війну проти України Путін почав з тих самих причин, з яких колись хотів брати участь у війні Сталін – бо до РФ, як і до СРСР, нібито ставилися, як до вигнанця.

За ці роки російська влада фактично повернулася до того, з чого починала – до нової примари переможної війни. Для радянської влади остання така війна, в Афганістані, завершилася не просто поразкою, а й розвалом країни. Тепер Путін замість того, щоб засвоїти важкі уроки історії, перекрутив літопис і знайшов інших нацистів в особі України, а Росія загалом – нового ворога в особі колективного Заходу і несподіваних союзників, таких як Іран чи Китай.

Як результат, через майже 80 років потому Європа замість "ніколи знову" отримала не лише найкривавішого тирана за всю історію, але й найбільший військовий конфлікт з часів боротьби Заходу з Гітлером. Знову.

Однак паралельно з тим, як Путін почав повномасштабну війну проти України (хоч і називає її протистоянням із Заходом), почав згасати й інтерес до параду у Москві. Адже буквально за три роки російська армія з другої армії світу на папері перетворилася на останню наяву.

І вже другий рік поспіль замість помпезних парадів, які російський диктатор до вторгнення щороку влаштовував у намаганнях продемонструвати свою "велич", увесь світ (та й вся РФ) бачить лише жалюгідні спроби випендритися. Та ще й чим – танком Т-34, який буквально застав Сталіна, кількома "ЯРСами" та "Іскандерами". А якщо пригадати парад до Дня Незалежності України у 2021 році, різниця з театральною постановою біля Кремля і взагалі разюча.

Загалом чим далі триває війна з Росією, тим більш гнітючим виглядає дійство на Красній площі – ветерани стають молодшими, поступово змінюючись на курсантів та "героїв СВО", а замість юрб пересічних росіян по периметру площі Путін оточив себе пропагандистами та акторами-путіністами, які явно напередодні пройшли перевірку та карантин задля доступу "до тіла". Яскравий тому приклад – друге поспіль скасування "Безсмертного полку", який вже давно і в самих росіян асоціюється не з тією війною. Тож король вже давно голий, але йому немає кому про це сказати.

Інша справа – Україна, для якої усі свята через війну або стали буденністю, або назавжди змінили суть. Більше того, слово "перемога" за майже 33 роки Незалежності тепер теж має зовсім інше значення, аніж у нього вкладають росіяни.

До речі, вперше за 21 рік, протягом яких Путін приймає паради, Кремль засипало снігом – символом сплячки і темноти. Зважаючи на катаклізми, які тільки цьогоріч спіткали Росію, хочеться вірити, що і самого диктатора якнайскоріше спіткає найбільше для нього горе – суд у Гаазі і довічне увʼязнення.